Глазове

Село Глазове знаходиться на лівому березі річки Бичихи, вище за течією на відстані 6 км розташоване село Дібрівка, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Кривоносівка (Середино-Будський район).

Село відоме з 1620[1] року. Помилковим є твердження, що Глазове Шосткинського району вперше згадується під 1654 роком. Ця помилка вперше була допущена під час написання багатотомного видання «Історія міст і сіл УРСР» і на сьогоднішній день повторюється у всіх подальших довідкових і наукових виданнях. Насправді ж перша згадка про село під 1654 роком відноситься до с. Глазово, яке розташовано на р. Коста (Брянська область Російської федерації)[2].

Село Глазове Шосткинського району було засноване у кінці ХIV–поч. XV ст. ченцями Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря. Глазове при річці Бичиха вперше згадується 1620 року і вже тоді значилося селом[1].

Серед мешканців розповсюдженою є легенда про заснування Глазова вихідцями з с. Кривоносівка (Середино-Будського району). «Із Кривоносівки від пана втекли селяни, яких чимось скривдив він. Серед них був і одноокий (одноглазий) чоловік. Він став серед втікачів головним. Йшли вони цілий день і вирішили зупинитись на нічліг, думаючи, що вже далеко втекли від свого села і від ненависного пана. Вранці втікачів збудили крики панів. Виявилось, що втекли вони зовсім недалеко (близько 3-4 км), але далі вже не пішли, а поселилися в тому місці, де зупинилися. Так і виникло село, яке було назване на честь одноокого ватажка — Глазове»[3].Але записувачі цієї легенди не взяли до уваги те, що с. Кривоносівка було засноване дещо пізніше Глазова[4].

Також нами піддається сумніву думка про те, що найстаріша вулиця села є вул. Красичка. Судячи з географічного розташування Глазова, найбільш вірогідно, що найпершим було заселено «трикутник» вулиць Центральної, Новгород-Сіверської і Зеленої рощі[5].

Село Глазове згадується у жалуваній грамоті царя Олексія Михайловича Новгород-Сіверському монастирю від 22 квітня 1669 року, в універсалах українських гетьманів І. Самойловича від 31 (21) серпня 1673 року, та І. Скоропадського 1711 року[1][6].

Під час ревізії (тодішнього перепису населення) 1723 року 7 дворів з 37 у Глазовому значилися як козацькі, інші ж 30 — належали монастирським селянам. Але згодом ченці монастиря «повернули» і ті 7 козацьких дворів до селянського стану[1].

В Описі Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. зазначається: «Сотни Новгородской. Село Глазов. Разстоянием от деревни Дмитровки в 7 верст, на проселочной дороге. Положением состоит при речки Бычихе (текущей в дол), по левом берегу. (Лежит оное село на низком ровном месте). В том селе церков деревяная 1, (а публичных строений не имеется). Лесов в принадлежностях сего села нет и в случаи надобности строевой получают от своего монастыря, (а дровяной за позволением онаго берут в лежащих к селу Пираговке лесах упалой и неспособной к строению.

В том селе жителей: священник 1, причетников 2. Посполитых монастырских дворов 69, у ных хат 94, безд. хат 13, (обывателей 110).

Жители онаго села упражняются в хлебопашестве; (и хлеба наработивают только на пропитание на себя, а остающейся иногда от своего употребления продают в местечке Новгородке. Прибыль же свою получают из одной родящейся тут пеньки, кою они продают в экономию своего монастыря, а масло из семян ими делаемое, отвозят в Глухов и Янполь для продажи)».

Від самого свого заснування і до 1786 року село Глазове належало Новгород-Сіверському монастирю. Після указу Катерини ІІ про передачу монастирських земель «в казну» глазівці стають державними селянами, які протягом подальшої історії Російської імперії не були передані у власність поміщиків[5].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 705 осіб, з яких 292 чоловіки та 413 жінок.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 524 особи.[8]

• Погода в селі Глазове