Гліома

Загальноприйнятою вважається Класифікація гліальних пухлин Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Гліоми класифікуються за ступенем злоякісності, за гістологічним походженням, за віком маніфестації, за інвазівністю та інш. За походженням:

• Фігури мітозів.

1. Області некрозів
2. Ядерна атипія
3. Мікропроліферація ендотелію.

За ступенем злоякісності:

1. Ознаки відсутні
2. Одинична ознака
3. Наявні три ознаки, окрім некрозу
4. Наявні три або чотири ознаки, але обов'язково наявний некроз.

Питання щодо клітин-попередників гліом на 2018 рік залишається суперечливим. Офіційно вважається^[ким?], що гліома розвивається із клітин глії. Однак, окремі дослідники вважають, що гліома не може розвинутись із зрілих клітин гліі (астроцитів та олігодендроцитів), а лише із повільно проліферуючих клітин (англ. still-proliferating cells), а вектор нейропрогресії визначається кількістю генетичних порушень. На схильність до захворювання на гліому впливають мутації в генах DRD5, WDR1, NOMO1, PDXDC1.

Серед можливих етіологічних чинників[3]:

• Вірусно-генетична теорія Зельбера — інтеграція геномів вірусу та здорової клітини. Провідну роль грають вірус герпесу, гепатиту, Епштейна-Бара
• Канцерогенна дія хімічних речовин та фізичних факторів.
• Дисонтогенетична теорія Конгейма — гліома виникає на стадії ембріонального розвитку.
• Мутація, внаслідок якої відбувається трансформація генома, що призводить до утворення ракової клітини.

Клінічні симптоми[4] схожі з симптомами інших неврологічних захворювань, зумовлені пошкодженням головного мозку та стисканням здорових ділянок пухлиною.

Головний біль — локалізація та інтенсивність больового синдрому залежать від локалізації пухлини. Може бути постійним, виникати після сну і зникати через деякий час. Біль може посилюватись під час фізичного навантаження, кашлю, після зміни положення тіла. Супроводжувати біль може блювота, оніміння шкіри, м'язова слабкість, двоїння в очах.

Судоми — парціальні або генералізовані.

Розлади зору — втрата периферичного зору або у хворих двоїться в очах.

Розлади слуху.

Запаморочення.

Рухові порушення та порушення координації.

Розлади мовлення та письма.

Гормональні порушення в разі враження гіпофізу або гіпоталамусу.

Прояви гліоми залежать від її тиску на певні ділянки мозку.

Діагностика базується на зборі анамнезу, даних об'єктивного огляду, інструментальних методів дослідження, морфологічного обстеження.

Лікар-невролог звертає увагу на порушення чутливості, тонусу м'язів, виконання координаційних проб, проводить перевірку рефлексів, оцінює зміни емоційного та психологічного характеру особистості.

Електронейрографія і електроміографія допоможуть оцінити нервово-м'язовий стан. Ехоенцефалографія вкаже на наявність вогнищевого утворення мозку.

Енцефалографія вкаже на зміну активності окремих ділянок мозку.

Магнітно-резонансная томографія, МСКТ комп’ютерна томографія, ангіографія мозкових судин з контрастом, сцинтиграфія призначаються для уточнення локалізації процесу.

Позитронно-емісійна томографія визначає швидкість неопрогресії.

З метою визначення наявності ракових клітин, показана люмбальна пункція.

Диференційну діагностику проводять з епілепсією, гематомою, абсцесом мозку, наслідками перенесеного инсульта.

Показано комбіноване лікування:

• видалення гліоми хірургічним шляхом;
• хіміотерапія;
• променева терапія.

Оперативне лікування зазвичай дозволяє видалити гліому лише першого ступеня. Іноді показано превентивне (до операції) призначення хіміопрепаратів, що підвищує ефективність операції.

Томотерапія - дає можливість регулювати інтенсивність опромінення, а також змінити кут дози опроміненн та прилеглих тканин та органів.

Прогноз при гліомі несприятливий, але при повному видаленні гліоми на ранніх стадіях спостерігається 80% виживаності до 5 років після оперативного втручання.

Первинна профілактика передбачає дотримання здорового способу життя та своєчасне регулярне проходження профілактичних оглядів з метою ранньої діагностики хвороби.

Вторинна профілактика направлена на запобігання рецидивів пухлини та базується на дотриманні всіх рекомендацій лікаря.