Гнатченко Микола Петрович

Микола Петрович Гна́тченко (нар. 9 червня 1947, Золочів) — український графік; член Спілки радянських художників України з 1977 року.

Гнатченко Микола Петрович
Народження 9 червня 1947(1947-06-09) (74 роки)
Золочів, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Харківський художньо-промисловий інститут (1972)
Діяльність графік
Вчитель Константинопольський Адольф Маркович
Член Спілка радянських художників України

Біографія

Народився 9 червня 1947 року в смт Золочеві (нині Богодухівський район Харківської області, Україна). Упродовж 1967—1972 років навчався у Харківському художньо-промисловому інституті, де його навчали зокрема Адольф Константинопольський, Володимир Селезньов, Володимир Ненадо, Владислав Шаламов[1].

Після здобуття освіти працював викладачем у Київському палаці піонерів; протягом 1979–1989 років — викладач кафедри малюнку Харківського художньо-промислового інституту; з 1989 року — доцент кафедри архітектури Харківського інституту інженерів комунального будівництва; з 1999 року — науковий співробітник, художник видавництва Харківського університету внутрішніх справ.

Живе у Харкові, в будинку по вулиці Безкрайній,№ 2 а, квартира 2[1].

Творчість

Працює у галузі графіки. Серед робіт:

  • серія гравюр «Українські сучасні пісні Олександра Білаша» (1972);
  • «Чорнобривці» (1972);
  • «Пробудження землі» (1977);
  • «Весна на річці Уди» (1977);
  • «Квітень» (1990);
  • «Весняне царство» (1994);
  • «Запах полину» (1995);
  • «Совушка» (1995);
  • «Зайчик» (1997);

У 2006 році, після знайомства із документальним збірником про Голодомор на Харківщині «Столиця відчаю», створив серію графічних робіт «33-й»[2].

Учасник всесоюзних, міжнародних і зарубіжних виставок з 1978 року. Персональні виставки пройшли у Харкові у 1969–1973, 1990, 1995–1998 роках, Москві у 1988 році, Києві у 1989 році, Кросно (Польща) у 1994 році.

Роботи художниа зберігаються у Запорізькому, Сумському художніх музеях, Музеї міста Нукуса в Узбекистані.

Примітки
  1. Художники Харківщини.
  2. Музей Голодомору.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.