Гнатюк Микола Васильович

1973 року закінчив музично-педагогічний факультет рівненського педагогічного інституту[1], співав в ансамблі «Ми — одесити», навчався в студії Ленінградського мюзик-холу і паралельно гастролював з найстарішим в СРСР ВІА «Дружба». Успіх випадкового запису з оркестром Ростислава Бабича та надзвичайна телегенічність досить швидко зробила його бажаним гостем у студіях — з екрана залунали «Девчонка из квартиры 45», «Крылья удачи», «У веселого клена», «Если город танцует».

1978 — став переможцем II Конкурсу артистів естради України у Запоріжжі.

1979 — зайняв 3-тє місце на VI Всесоюзному конкурсі артистів естради, що відкрило йому шлях за кордон.

Пісня Давида Тухманова «Я с тобой танцую» принесла йому Гран-прі конкурсу естрадної пісні в Дрездені, а «Танец на барабане» Раймонда Паулса — 1-ше місце фестивалю «Інтербачення» у Сопоті 1980 року.

1980 — недовго співав з ВІА «Мальви», потім — із власним ансамблем «Бенефіс», відтак — із джаз-роковою групою «Кросворд», з якою була записана перша сольна платівка з перекладами французьких шансонів. Потім співпрацював із Державним естрадним оркестром під керуванням А. Ануфрієнка, ВІА «Мрія», власним ансамблем «Свято». Присвоєно звання «Заслужений артист Української РСР».[1]

1981 — у репертуарі Гнатюка з'явився супер-хіт — «Птица счастья». За популярністю в СРСР його тоді випереджали хіба що Алла Пугачова та білоруські «Песняры».

1985 — вийшла друга платівка Гнатюка з піснями Євгена Ширяєва, записана з ВІА «Лабіринт» (Ташкент). До того часу ажіотаж навколо творчості Гнатюка згас і він уже рідко потрапляв на телеекрани, поступово втрачав популярність — не допомогли навіть власні композиторські спроби.

Упродовж 1986—1994 років працював солістом Хмельницької обласної філармонії.[1]

1987 — прийшла друга хвиля популярності: Олександр Морозов написав для нього «Малиновый звон», 1988 року — «Белые ставни». Отримав звання Народного артиста України. Користуючись цим, з інтервалом у рік, записав два диски-гіганти — «Малиновый звон» і «Не покинь меня».

Несподівано на кілька років залишає українську естраду та за сімейними обставинами переїжджає у ФРН.

1993 — його повернення шанувальники зустріли з ентузіазмом. Особливо популярною стала пісня «Час рікою пливе». Однойменний альбом (на касеті та CD) вийшов влітку 1996 року під лейблом «НАК».

Розлучений. Екс-дружина Наталя Швачко та син Олександр (нар. 1983) мешкають у Німеччині.[2]

Рідний брат Анатолій Гнатюк (нар. 12 червня 1964) — провідний актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка у Києві, народний артист України (2015).

• 1980 — Николай Гнатюк и группа «Кроссворд», міні-альбом.
• 1980 — Николай Гнатюк и ансамбль «Лабиринт», міні-альбом.
• 1981 — «Танец на барабане».[3]
• 1988 — «Малиновый звон».[4]
• 1989 — «Не покинь меня».[5]
• 1996 — «Час рікою пливе».[6]
• 2005 — «Господи, спаси, сохрани».
• 2006 — «Знов».[7]

• «Черемшина». Історія української естради
• Рудаков М. Автографи майстрів. — К.: Міжнародний доброчиний фонд «Українська хата», 2005. — 128 с. — ISBN 966-7025-05-5.

• Гнатюк Микола Васильович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 477.
• Золотий Фонд Української естради
• Николай Гнатюк: «Птица счастья завтрашнего дня? Прилетела, крыльями звеня!» (рос.)
• Судьба «барабанщика» Николая Гнатюка (рос.)
• youtube.com — Птица счастья Николая Гнатюка, документальний фільм, 2008 (рос.)
• Микола Гнатюк в гостях у «Комсомольской правды», 31 серпня 2011 (рос.)