Гнатюк Анатолій Васильович

Гнатюк Анатолій Васильович
	Анатолій Гнатюк читає "Листи з-за ґрат" на Книжковому Арсеналі 2021
	Анатолій Гнатюк читає "Листи з-за ґрат" на Книжковому Арсеналі 2021
Народився	12 червня 1964 (57 років); Старокостянтинівський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР; Україна
Діяльність	актор, телеведучий, співак
IMDb	nm2967392
	Нагороди та премії
	Висловлювання у Вікіцитатах

Анатолій Васильович Гнатюк (нар. 12 червня 1964, с. Немирівка Старокостянтинівського району Хмельницької області) — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, телеведучий. Заслужений артист України (2004), Народний артист України (2015).

Рідний брат естрадного співака Миколи Гнатюка

Життєпис

Навчався гри на баяні в Старокостянтинівській музичній школі. Продовжив навчання в драматичній студії при Палаці піонерів у Києві.[1]

Після закінчення в 1981 році Київського інституту театрального мистецтва (акторський факультет, викладачка Зимня Валентина Іванівна) працює в Національному драматичному театрі імені Івана Франка (Київ).

Акторська творчість

Телебачення

Вів низку телепрограм, зокрема:

1998 — «Музична пошта» (УТ-2),
1999 — «Фільм на замовлення» (СТБ),
2002 — «Київ театральний з Анатолієм Гнатюком» («Київ»),
2003 — «Лото забава» («1+1»).

Концертні програми

Виступав як співак у концертних програмах, а також з сольною програмою «Посміхнемось разом». У 2003 році випустив сольний альбом «Крила». Разом з братом Миколою Гнатюком виконав пісню «Ой смереко», що стала шлягером.

Ролі в театрі

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

Іван Барильченко («Суєта» І. Карпенка-Карого),
Санчо Панса («Сміх і сльози Дон Кіхота» за М. де Сервантесом),
Барон Тузенбах («Три сестри» А. Чехова),
Степан («Кохання в стилі бароко, або Любов з неохоти» Я. Стельмаха),
Голохвастов («За двома зайцями» М. Старицького),
Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя);
1999 — «Шельменко-денщик» за однойменною п'єсою Григорія Квітки-Основ'яненка; реж. Петро Ільченко — Шельменко[2]
2001 — «Мартин Боруля» за однойменною п'єсою Івана Карпенка-Карого; реж. Петро Ільченко — Націєвський, регістратор із ратуші
2007 — «Весілля Фігаро» за мотивами однойменної п'єси П'єра Бомарше; реж. Юрій Одинокий — Бартоло
2013 — «Дами і гусари» Олександра Фредро; реж. Юрій Одинокий — Гжегож
2015 — «Великі комбінатори» за мотивами роману «Дванадцять стільців» Іллі Ільфа та Євгена Петрова; реж. Дмитро Чирипюк — Остап Бендер
2019 — «Поминальна молитва» Григорія Горіна за мотивами збірки оповідань Шолом-Алейхема «Тев'є-Молочар»; реж. поновлення Дмитро Чирипюк (поновлення легендарної вистави «Тев'є-Тевель», поставленої Сергієм Данченко у 1989 році) — Менахем
2020 — «Сірано де Бержерак» за однойменною п'єсою Едмона Ростана; реж. Юрій Одинокий — Карбон де Кастель Жалу

Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»

Фільмографія

1990 — Це ми, господи… — епізод
1992 — Вінчання зі смертю — епізод
2001 — Леді Бомж — епізод
2002 — Сьогодні і назавжди
2003 — «Троянський спас», реж. О. Денисенко — Режисер Колота
2004 — Троянський спас — Колот
2004 — Другий фронт — Ляхов
2005 — телесеріал «Махно», реж. М. Каптан — генерал Шкуро
2006 — Дев'ять життів Нестора Махна — генерал Шкуро
2009 — Дот — командир розвідників
2009 — Танець нашого кохання — Геннадій
2010 — Сусіди
2012 — Брат за брата–2 — Чернецький
2014 — Трубач — Сергій Петрович
2014 — Муж на годину — Славонька
2017 — Посттравматична рапсодія — Гундермарк
2018 — Дві матері
2019 — Тарас. Повернення

Примітки

Анатолій Гнатюк - пісні, біографія. Українські пісні. Процитовано 10 жовтня 2020.
Сергій ВИННИЧЕНКО (23 квітня 2009). Шельменкові теревені (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2022-1-03.

Посилання

В. М. Гайдабура (2006). Гнатюк Анатолій Васильович. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X..
Анатолій Гнатюк на сайті Театр ім. І. Франка
Анатолій Гнатюк на сайті Kino-teatr

Література

Грицук В. Нова грань органічності // Кіно-Театр. 2000. № 4;
Гуренко Л. Мудрий Фіґаро // Театр.-концерт. Київ. 2002. № 5–7.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Анатолій Гнатюк - пісні, біографія. Українські пісні. Процитовано 10 жовтня 2020.

[Шельменко_Риболовля-2] Сергій ВИННИЧЕНКО (23 квітня 2009). Шельменкові теревені (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2022-1-03.