Говоруха Віктор Володимирович

Віктор Володимирович Говоруха (8 серпня 1949 р., м. Владивосток 31 січня 2019 р., м. Харків). Кандидат наук з державного управління, доцент. Заслужений працівник народної освіти України[1].

Віктор Володимирович Говоруха
Народився 8 серпня 1949(1949-08-08)
м. Владивосток
Помер 31 січня 2019(2019-01-31) (69 років)
Харків
Місце проживання  Україна, Харків
Країна  Україна
Діяльність науково-педагогічний працівник
Галузь Державне управління
Заклад ХарРІДУ НАДУ при ПУ
Звання Доцент
Ступінь Кандидат наук
Нагороди

Біографія

Народився 8 серпня 1949 р. у м. Владивосток.

Протягом вересня 1966 р. — серпня 1967 р. працював токарем машинобудівного заводу (м. Могилів-Подільський).

1970 р. закінчив Київське танково-технічне училище за спеціальністю «Технічне обслуговування і ремонт автомобілів» (кваліфікація — технік-механік), 1977 р. Військову Ордена Леніна Червонопрапорну академію бронетанкових військ ім. Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського за спеціальністю «Бронетанкова техніка» (кваліфікація — військовий інженер-механік), 1984 р. Військову Орденів Леніна і Жовтневої Революції Червонопрапорну академію бронетанкових військ ім. Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського за спеціальністю «Інженерна оперативно-тактична» (кваліфікація — офіцер з вищою військовою освітою).

Протягом вересня 1970 р. — серпня 1973 р. був заступником командира мотострілецької роти по технічній частині‚ начальником ремонтної майстерні‚ командиром ремонтної роти мотострілецького полку 85 мотострілецької дивізії Сибірського Військового округу (м. Новосибірськ).

У червні 1977 р. — квітні 1980 р. був заступником командира танкового батальйону по технічній частині 16 гвардійського танкового полку 207 мотострілецької дивізії 3-ї ЗА ГРВН (НДР), квітня 1980 р. — серпні 1982 р. — заступником командира по технічній частині — начальником технічної частини окремого танкового полку 3-ї ЗА ГРВН.

У червні 1984 р. — грудні 1989 р. був заступником командира по озброєнню — начальником технічної частини 164 мотострілецької дивізії Закавказького ВО (м. Єреван).

Із грудня 1991 р. по серпень 1994 р. працював командиром 4 дивізії Національної гвардії України (м. Донецьк).

Протягом квітня 1996 р. — березня 2002 р. працював начальником ректором Військового інституту Національної гвардії України (згодом — Військовий інститут внутрішніх військ МВС України).

У березні 1998 р. балатувався в Народні депутати України по виборчому округу № 176 (Харківська область), зняв свою кандидатуру.

2001 р. захистив дисертацію на отримання ступеню кандидата наук із державного управління на тему «Державне управління цивільно-військовими відносинами в Україні: теоретичні засади та механізми»[2]. Із 2006 р. доцент.

З березня по серпень 2002 р. працював помічником президента‚ виконавчим директором ТОВ «Союз Трейд» (м. Харків).

Із вересня 2002 р. працював в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України:

У 20042005 рр. був довіреною особою кандидата на пост Президента України В. А. Ющенка в виборчому окрузі № 176 (Харківська область).

Помер 31 січня 2019 року[4]

Особисті відомості

Член НСНУ.

Нагороди, відзнаки та звання

Нагороджений ювілейними медалями «50 років Збройних Сил СРСР» (1967 р.), «За військову доблесть» (1970 р.), орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ступеня (1989 р.), відзнакою Президента України — медаллю «За військову службу Україні» (1997 р.). 1999 р. присуджено почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України».

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.