Голайдо Денис Олександрович

Денис Олександрович Голайдо (* 3 червня 1984(19840603), Сімферополь) — український футболіст, півзахисник. Виступав за збірну України. Закінчив кар'єру гравця у клубі «ТСК-Таврія».

Денис Голайдо
Денис Голайдо
Особисті дані
Повне ім'я Денис Олександрович
Голайдо
Народження 3 червня 1984(1984-06-03) (37 років)
  Сімферополь, УРСР
Зріст 168 см
Вага 64 кг
Громадянство  Україна→ Росія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
2002—2010 «Таврія» 141(5)
2004—2006→  «Закарпаття» 37(1)
2010—2013 «Металург» Д 61(2)
2014 «Слуцьк» 10(0)
2014—2015 «Металург» Д 1(0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
2003—2004 Україна (U-21) 6(1)
2008  Україна 5(0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія

Вихованець кримського футболу — Училище Олімпійського резерву, Краснолісся.

У складі «Таврії» у вищій лізі дебютував 13 квітня 2002 року у 18-річному віці при Анатолії Заяєві у грі проти одеського «Чорноморця».

Не маючи достатньої ігрової практики, з початку 2005 року і до літа 2006 виступав на правах оренди за «Закарпаття» (Ужгород), після чого повернувся до «Таврії».

Денис Голайдо під час виступів за «Таврію». 3 липня 2009 року

У листопаді 2008 року в чвертьфінальному поєдинку Кубка України проти «Металіста» отримав перелом ключиці і до кінця року вибув з ладу. 2010 року разом з командою виграв Кубок України, відігравши усі 120 хвилин фінального матчу проти донецького «Металурга» (3:2).

Після того як влітку 2010 року головним тренером сімферопольців став Валерій Петров, Голайдо разом з Олександром Ковпаком та Іллею Галюзою були переведені в дубль, попри те що вони довгий час були лідерами команди[1]. Перед останнім осіннім матчем «Таврії» в чемпіонату України проти «Ворскли», Голайдо був повернутий в першу команду[2].

На початку грудня 2010 року підписав трирічний контракт з донецьким «Металургом», у складі якого вже з наступного сезону також став одним з лідерів команди.

З приходом на місце головного тренера «Металурга» влітку 2013 року Сергія Ташуєва, втратив місце в основному складі і закінченню контракту, в грудні 2013 року, за обопільної згоди з клубом отримав статус «вільного агента»[3].

На початку 2014 року підписав однорічний контракт з дебютантом білоруської вищої ліги «Слуцьком»[4], проте зігравши лише 10 матчів в чемпіонаті, в червні 2014 року за обопільною згодою розірвав контракт з клубом[5] і повернувся в «Металург»[6], який, після відставки Ташуєва, знову очолив Володимир Пятенко, під керівництвом якого Голайдо грав у «Металурзі» у 2011—2012 роках.

Має 2 паспорти — український та російський. Не сприймає енергетичної та продовольчої блокади Криму, вважає, що після анексії життя в Криму стало кращим. Має тут бізнес.[7]

Під час російських президентських виборів 2018 року увійшов до складу руху Putin Team, який виступав на підтримку Володимира Путіна.[8]

Виступи у збірній

В молодіжній збірній України провів 6 матчів (2003—2004).

2006 року погодився допомогти збірній кримських татар на турнірі невизнаних країн ELP Cup.

В національній збірній дебютував 26 березня 2008 року в товариському матчі зі збірною Сербії (2:0), в якому відзначився гольовим пасом на Андрія Шевченка.

Всього за збірну протягом року провів 4 матчі, після чого перестав викликатись до лав націонавльної збірної.

Досягнення

Примітки
  1. «Таврия»: Ковпак, Голайдо и Галюза переведены в дубль (рос.). Football.ua. 10.11.2010. Архів оригіналу за 13.11.2010. Процитовано 04.12.2010.
  2. Голайдо возвращается в первую команду (рос.). Football.ua. 25.11.2010. Архів оригіналу за 01.12.2010. Процитовано 04.12.2010.
  3. Голайдо: «Из Металлурга ухожу, но не факт, что в Таврию»
  4. Голайдо перешел в Слуцк — UA-Футбол
  5. Денис Голайдо покинул Слуцк — UA-Футбол
  6. Голайдо: Рад вернуться в Металлург — UA-Футбол
  7. Голайдо: Украина хочет, чтобы мы в Крыму умерли в темноте, без света, воды и газа? (рос.)
  8. В Симферополе прошел теннисный турнир памяти легендарного российского телекомментатора (ФОТО) – Крымский спорт – новости спорта Крыма. www.crimeansport.ru. Процитовано 8 липня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.