Голий Гнат
Гнат Го́лий (роки народження і смерті невідомі) — запорізький козак Ведмедівського куреня, один з керівників гайдамацького руху на Правобережній Україні, зокрема в районі Чорного Лісу, в 30—40-х роках 18 століття.
З життєпису
Гнат Голий організував у верхів'ї річки Інгулу гайдамацький загін, який здійснював напади на маєтки польської шляхти. В 1741 році стратив у селі Степашках на Вінниччині (тепер село Гайсинського району Вінницької області) колишнього гайдамацького ватажка Саву Чалого, який перейшов на службу до польської шляхти.
Загін Голого діяв у околицях Тульчина, Немирова, Звенигородки до 1748 року. За даними чигиринського краєзнавця О. Найди, Гнат Голий був похований при в'їзді у Холодноярський ліс поблизу Креселецького лісництва ліворуч від дороги на Мотронинський монастир на природному підвищенні.
У культурі
Про боротьбу Голого проти польських поневолювачів складено народні пісні. Яскравий образ Голого, борця за волю України, відтворив у історичній драмі «Сава Чалий» український драматург Іван Карпенко-Карий.
Вшанування
23 квітня 2016 року на Чигиринщині, у Холодному Яру на місці ймовірного похованні відкрито пам'ятник Гнату Голому.[1]
Просилання
- На Черкащині вшанування героїв Холодного Яру об’єднали патріотів. 472.ua. 25 квітня 2016. Процитовано 1 грудня 2017 року.
Література
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.