Голобородько Микола Костянтинович

Закінчив Лубенську фельдшерсько-акушерську школу[2] та Харківський медичний інститут (1954).[3] У 1960 р. закінчив аспірантуру при кафедрі загальної хірургії ХМІ та захистив кандидатську дисертацію, тема якої — зміни артеріального та венозного тиску під час операцій на органах черевної порожнини.[2]

У 1954—1957 рр. працював лікарем; у 1957—1966 рр. — викладав у Харківському медичному інституті.[3]

У 1966—2005 рр. очолював відділ політравми та травматичного шоку Інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України.[2][1] Це спеціалізоване відділення було організовано вперше в Україні за ініціативою директора НДІ професора О.O. Шалімова.[4]

У 1986 р. захистив докторську дисертацію «Діагн­остика та хірургічне лікування закритих ушкоджень живота при політравмах».[2]

Відмінник охоро­ни здоров'я, Заслужений раціоналізатор СРСР. [2]

З початку 1990-х рр. Голобородько брав активну участь в українському відродженні Харківщини. Понад 25 років очолював роботу Фонду національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича[5], співпрацював з Харківським міським товариством «Спадщина», «Просвітою», Українською асоціацією захисту історичного середовища та іншими патріотичними організаціями, просвітницькими і культурницькимих об'єднаннями.[6]

Голобородько є піонером хірургії пошкоджень та хірургічної реанімації хворих з тяжкою механічною політравмою, ускладненою травматичним шоком. Він є автором понад 300 наукових робіт, зокрема 8 монографій, 32 ав­торських свідоцтв на винаходи. Серед його винаходів — прилад для екстраплевральної стабілізації грудної клітки при множинних переломах ребер. Запропонував метод тимчасового підшкірного виведення оперованої кишки для профілактики перитоніту. Є співавтором методу електрохірургічної резекції печінки та розробником інструментів для цього.[3] Він розробив прилад для гідровакуумної обробки забруднених ран м'яких тканин, хірургічні інструменти для внутрішньочеревного гемостазу тощо.[2] Голобородьком розроблено новий вид спеціалізованих ліжок «Кинетрон» трьох типів — реанімаційне, палатне та домашнє (для лежачих інвалідів і людей похилого віку).[4][7][8]

На початку російсько-української війни запропонував використовувати пневмошини та пневмошорти для фіксації переломів та зупинення кровотечі у випадках вогнепальних поранень кінцівок та тазової частини тіла.[9]

Був членом Всесоюзних проблемних комісій «Травми військового періоду» та «Трав­матичний шок».[2] Член Австрійського товариства хірургів.[4]

Новаторські методи в хірургії пошкоджень та хірур­гічній реанімації відмічені бронзовою медаллю ВДНГ.[2]

• орден «Знак Пошани»;
• медаль «За трудові здобутки»;
• медаль «За доблесну працю»

• О реанимационной и хирургической тактике при сочетанных механических травмах, осложненных травматическим шоком // ОТП. 1969. № 11 (співавт.);
• Математические методы планирования в биологии и медицине. Харьков, 1977 (співавт.);
• Диагностика и лечение множественных и сочетанных повреждений живота. Харьков, 1983;
• Диагностика и лечение сочетанных повреждений груди и живота. Харьков, 2000 (співавт.);
• Хирургия повреждений сердца при раневой политравме и шоке. Харьков, 2003 (співавт.).

• Бойко В. В. Голобородько Микола Костянтинович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Пішак В.П., Польовий В.П. Професор Голобородько Микола Костянтинович (до 80-річчя від дня народження) // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. — 2009. — Т. 8, № 4. — С. 103.