Головкін Гаврило Іванович

Гаврило Іванович Головкін (1660, Москва — 25 липня 1734, там же) — російський державний діяч та дипломат, граф, перший канцлер Російської імперії (з 1709 року) і перший президент Колегії закордонних справ, перший кабінет-міністр.

Гаврило Іванович Головкін
Гавриил Иванович Головкин
Гаврило Іванович Головкін
Канцлер Російської імперії
1709 — 1734
Монарх Петро I, Катерина I, Петро II, Анна Іванівна
Попередник Посада заснована
Наступник Посада вакантна, Черкаський Олексій Михайлович
Президент Колегії закордонних справ
1717 — 1734
Монарх Петро I, Катерина I, Петро II, Анна Іванівна
Попередник Посада заснована
Наступник Остерман Андрій Іванович
Голова Посольського приказу
1706 — 1717
Монарх Петро I
Попередник Шафіров Петро Павлович
Наступник Посада скасована
Народився 1660
Москва
Помер 25 липня 1734
Москва
Відомий як дипломат
Країна Російська імперія
Рід Головкіни
Діти Головкін Михайло Гаврилович
Нагороди

Біографія

Походив з старовинного дворянського роду. Син боярина Івана Головкіна, який був двоюрідним братом по матері цариці Наталії Наришкіної, матері Петра I[1].

З 1677 року — стольник при царевичі Петрі Олексійовичу. Під час Стрілецького бунту 1682 року особисто вивіз Петра з охопленої заколотом Москви до Троїцького монастиря, чим заслужив довіру молодого царя. З 1689 року — начальник Царської майстерної палати. Під час «Великого посольства» 1697 року залишився в Москві, де працював у Посольському приказі.

У 1706 — 1717 роках — начальник Посольського приказу[2]. У 1708 році займався слідством по справі Кочубея. З 1707 року — граф Священної Римської імперії[3], з 1709 року — граф Російського царства (з 1721 року — Російської імперії). Із 1709 року — канцлер. Керував укладенням Ніштадтського мирного договору зі Швецією (1721). У 1721 році виступив ініціатором присвоєння Петру I титулу імператора.

З 1717 року і до самої своєї смерті — президент Колегії закордонних справ. Після смерті Петра став членом Верховної таємної ради[4]. У 1726 році разом з Остерманом виступив ініціатором укладання військово-політичного союзу з Австрійською імперією. У 1730 році брав активну участь у приведенні до влади імператриці Анни Іванівни, при чому спершу підписав «Кондиції» про обмеження її влади, але через ворожнечу з Долгорукими відмовився від них.

Похований у Миколаївській церкві Висоцького монастиря в Серпухові.

Нагороди

Нагороджений орденами Андрія Первозванного, Святого Олександра Невського, Білого орла (Річ Посполита).

Примітки
  1. Головкин, Гавриил Иванович // Энциклопедический словарь — СПб.: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. IX. — С. 72.
  2. Головкин, Гавриил Иванович // Энциклопедический словарь — СПб.: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. IX. — С. 72.
  3. Головкин Гавриил Иванович. www.hrono.ru. Процитовано 11 січня 2022.
  4. Гавриил Иванович Головкин | Государственное управление в России в портретах (ru-RU). Процитовано 11 січня 2022.

Джерела
  • Головкин, Гавриил Иванович // Энциклопедический словарь — СПб.: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. IX. — С. 72.
  • Герцог Лирийский. Записки о пребывании при Императорском Российском дворе в звании посла короля Испанского // Россия XVIII в. глазами иностранцев. — Л., 1989. — С. 248.
  • Біографія
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.