Гольдштейн Максиміліан

Максиміліан Мордехай Ґольдштейн (9 грудня 1880, Львів — 1942 (?)) — колекціонер, мистецтвознавець, один із ініціаторів створення Єврейського музею у Львові, засновник першого у Львові приватного музею єврейських старожитностей, фахівець з нумізматики, фалеристики, єврейського мистецтва та народних промислів. Відомий серед сучасників за прізвиськом “Невтомний Макс”[1] завдяки його праці по збереженні культурної спадщини єврейського народу.

Життєпис

Максиміліан Ґольдштейн народився у Львові 9 грудня 1880 року у родині кравця  Ісака Герша (Германа) Ґольдштейна (1854-1832) та Ельки (Елізи) Фрадель з роду Баум (1864-1932). Ісак Ґольдштейн до кінця XIX ст. мав скромну крамничку висококласного чоловічого одягу власного виготовлення. У Максиміліана  було ще двоє молодших братів - Мартін і Зиґмунт.  Родина Ґольдштейн пишалася тим, що одним з їхніх далеких предків (ХVII ст.) був рабин Давид бен Шмуель Га-Леві, засновник єшиви в Острозі, автор коментаря до “Шульхан Арух” під назвою " Турей Загав”, а також рабин  синагоги «3олота Роза» у Львові.[1] Родина Ґольдштейнів проживала у Львові на вулиці Собєського (нині Братів Рогатинців).

Працював банківським службовцем та виконував обов'язки судового експерта у сфері нумізматики.[1]

Максиміліан Ґольдштейн 1920-1930-і рр.

У 1908 р. обраний дійсним членом «Нумізматичного товариства» у Відні.[1] У 1910 р. Ґольдштейн бере участь у нумізматичному конгресі у Брюсселі, де виступає з доповіддю, присвяченою нумізматичним і медальним колекціям Львова.[2]

У 1910 р. відбувається зміна в поглядах Ґольдштейна щодо основного напряму свого колекціонування - ним стає єврейська етнографія, художні ремесла та сучасне єврейське мистецтво.[1] Він виступає на зборах львівського кагалу з планом створення у Львові першого в Галичині музею для збереження історико-культурних пам’яток єврейського народу. Згодом Ґольдштейн сформулював цілі і статут майбутнього єврейського музею та починає формувати колекцію, яка повинна була включати книги, документи, картини, плани міських кварталів з єврейським населенням, предмети культу та ін. Рада єврейської громади міста схвалила ідею створення музею, але в той період до реалізації справа не дійшла.[3]

У 1911 р. Ґольдштейн заснував у Львові "Товариство любителів єврейського мистецтва"[3] і розпочав активну кампанію з роз’яснення історично-культурологічного значення пам’яток, необхідності їхнього збереження, ролі музеїв і колекцій у цій справі. З цією метою він видає листівки, кожна з яких містила інформацію на шести мовах – польській, німецькій, українській, російській, англійській, їдиш. Публікує у львівських газетах відкритого листа до молоді із закликом про потребу і важливість збирання історико-етнографічного матеріалу для створення єврейського музею у Львові.[1] У 1913 р. надає матеріали своєї колекції для організації ювілейної виставки, присвяченої Ю. Понятовського.[1] У 1914 р., перед початком Першої світової війни, організував виставку робіт художника з Дрогобича Ефраїма Моше Ліліена, з яким Ґольдштейна пов'язувала тривала дружба. Роботи художника, в тому числі багато з дарчим написом автора, а також 50 листів Ліліена увійшли до колекції Ґольдштейна.[3] З початку Першої Світової війни Ґольдштейн виїжджає до Відня як співробітник кредитної установи для торгівлі і промисловості, евакуйованої зі Львова[1] та забирає з собою свою колекцію старожитностей.[4]

Міжвоєнний період в Польщі
Максиміліан Ґольдштейн на карикатурі Фріца Клейнмана 1920-тих років, надрукована в "Kultura i sztuka ludu żydowskiego na ziemiach polskich". Карикатура відображає погляд автора на внесок Ґольдштейна у створення музею єврейської старовини.

Наприкінці літа 1917 р. Ґольдштейни повертаються до Львова, але вже в 1918 р. через загострення військового протистояння в Галичині змушені евакуюватися до Кракова, де і перебувають до 1920 р.[1]

У 1918-1919 рр. у Кракові Ґольдштейн концентрується на оформленні каталогу своєї колекції юдаїки, а в січні 1920 р. завершує каталог .[1]

Відомо, що вже наприкінці 1920 р. М. Ґольдштейн надає матеріали своєї колекції для організації виставок. На основі його зібрання гравюр була підготовлена і з успіхом експонувалася у Львові в грудні 1920 – січні 1921 р. виставка японської графіки.[1]

З початком 1920-х питання дослідження та збереження єврейської культурної спадщини та створення Єврейського музею у Львові актуалізувалось, проте просувалося доволі повільно.  [1]

З 1920-х рр. Ґольдштейн у своєму приватному помешканні - 5-кімнатній квартирі №6 на вул. Новий Світ 15 , у Львові організував, перший приватний музей єврейських старожитностей, основою якого стала його колекція.[4] Він радо запрошував відвідати його музей тогочасних інтелектуалів зі свого кола спілкування, про що є підтвердження у "Пам'ятній книзі" відвідувачів музею. Серед записів у книзі можна побачити таких знаних діячів української культури як Іларіон Свєнціцький, Олекса Новаківський, Станіслав Гординський.[5][1] Крім колекціонування, діяльність М. Ґольдштейна несла у собі великий просвітницький потенціал (зокрема, він закликав громадськість звертати більше уваги на охорону стародавніх єврейських цвинтарів у регіоні та більш широкого кола пам'яток).

Знаковою подією єврейської громади Львову було утворення у 1925 р. Ради з охорони пам’яток єврейського мистецтва(Кураторіум) при релігійній юдейській громаді міста. [1]

1928 р. Кураторіум уперше у Львові провів публічну виставку стародавніх єврейських книг і предметів мистецтва, на якій були виставлені також об’єкти з колекції М. Ґольдштейна.[1]

1930 р. Ґольдштейн починає працювати над “працею свого життя”, за висловом самого Ґольдштейна, - книгою-каталогом “Культура і мистецтво єврейського народу на польських землях”[5].[1]

В березні-квітні 1933 р. у Львові на базі Музею художнього промислу відбувалася велика  виставка єврейського мистецтва, у підготовці експозиції якої  брало Товариство друзів Єврейського музею у Львові, створене у середині 1931 р.. Рада Музею художнього промислу обрала М. Ґольдштейна членом виконавчого комітету виставки і запросила його як експонента. З досі нез’ясованих і незрозумілих міркувань М. Ґольдштейн у своєму листі від 1 лютого 1933 р. відмовився від цієї пропозиції . Проте, відомо, що певна кількість предметів з колекції М. Ґольдштейна експонувалися на виставці. На думку Фаїни Петрякової:

Експозиція замислювалася як конкретний крок до створення Музею єврейської старовини. [1]

У передмові до каталогу директор Міського музею художньої промисловости Казімєж Хартлєб зазначив, що першим, хто у найширших громадських колах посіяв ідею необхідності створення Єврейського музею, був М. Ґольдштейн.[1] Єврейський музей у Львові був відкритий 17 травня 1934р. на другому поверсі приміщення юдейської громади Львова за адресою Бернштайна 12(сучасна Шолом Алейхема 12).[1]

1935 р. вийшла друком спільна праця Максиміліана Ґольдштейна та Карла Дрезднера  "Kultura i sztuka ludu żydowskiego na ziemiach polskich"(Культура і мистецтво єврейського народу на польських землях)[1]. Наклад праці був 1000 примірників і на даний момент вважається бібліографічною рідкістю[4].

Радянський період

25 листопада 1939 р. Комісією з охорони пам’ятників культури при Тимчасовому управлінні Львівської області М. Ґольдштейн був тимчасово призначений керівником Єврейського музею у Львові. Згодом Єврейський музей було приєднано до Міського музею художнього промислу, а Ґольдштейн зарахований старшим науковим співробітником.  [1]

Німецька окупація та Голокост

З початком радянсько-німецького етапу Другої Світової війни Львів і музей в якому працював Ґольдштейн опинилися в зоні німецької окупації.

Вже 4 липня 1941 німецька адміністрація Львова видала розпорядженням про негайне відсторонення співробітників єврейської національності від роботи в різного роду установах, зокрема і музеях. Уже в переліку, датованому 4 липня 1941 р., у числі співробітників Музею художнього промислу М. Ґольдштейна не було. [1]

Оцінивши неспокійне становище в окупованому Львові, М. Ґольдштейн і дирекція Музею художнього промислу 7 липня 1941 р. погодили питання про прийом Ґольдштейнівської колекції у депозит музею. Одночасно було вирішено, що зібрання, як особливий фонд, залишається у помешканні М. Ґольдштейна, а сам колекціонер набуває статусу хранителя, відповідального за збереження цінностей міського музею [1].

6 грудня 1941 р. родина Ґольдштейнів були переселені до гетто і проживали там за адресою вул. Паненська (тепер Заводська), 9, кв. 28.[6].

В 1942 р. Ґольдштейн продовжує працювати в Музеї художньго промислу, впорядковуючи колекцію єврейських старожитностей. Поруч з ним у музеї працюють його дружина та донька. В зверненні до німецької адміністарації від серпня 1942 р. Ґольдштейн згадує вже лише себе і доньку. Виключений зі штату Музею художнього промислу, М. Ґольдштейн продовжував там служити як «працюючий єврей під № 31596».[1] З листа Ґольдштейна від 20.08.1942:

«Я можу тільки просити залучити мене до такої роботи, щоб, у випадку чергового виселення зі Львова – і як особливу милість – мене і мою працюючу дочку (мельдкарте 20331) залишити у Львові». [1][6]

Документів і свідчень з інформацією про смерть і обставини загибелі Ґольдштейна та його родини на даний момент не виявлено. Є кілька версій де могло обірватись життя Ґольдштейна: безпосередньо у Львівському гетто, у таборі Бєлжець чи Янівському концтаборі. [4]

Колекція Максиміліана Ґольдштейна
Максиміліан Ґольдштейн, на фоні своєї приватної колекції єврейських старожитностей у власному помешканні у Львові на вул. Новий Світ 15, фото Яніни Мерзецької 1934р.

М. Ґольдштейн збирав свою колекцію з початку 1900-х років і до початку Другої світової війни. [1]Достеменно невідома точна кількість предметів колекції Ґольдштейна. Таїсія Сидорчук, дослідниця життя і діяльності М. Ґольдштейна, припускає, що повна колекція містила не менше 3000 одиниць зберігання.[4]

М. Ґольдштейн систематизував свою колекцію за такими групами: старожитності родинного та громадського життя; портрети, типи і карикатури; одяг та біжутерія; предмети до шабату і свят; малюнки та фотографії синагог, кладовищ, мецавот; картини, екслібриси, плакати; рукописи і книги.[4]

Після Другої світової війни колекція М. Ґольдштейна розпорошується по фондосховищах кількох музейних інституцій: Музей етнографії та художнього промислу м.Львова, Львівська національна галерея мистецтв, Львівський музеї історії релігії, Львівський історичний музей.[4]

З початку 1990-х рр. окремі предмети колекції Ґольдштейна експонуються на тимчасових експозиціях різних музейних інституціях.[4]

За словами Т.Сидорчук "Якщо у Львові знову постане Єврейський музей, то безперечно центральне місце в його експозиції мала би зайняти колекція Максиміліана Ґольдштейна". [4]

В 2018 році у Музеї етнографії та художнього промислу м.Львова було організовано тимчасову виставку частини колекції Ґольдштейна ось який відгук залишив про неї історик Йоханан Петровський-Штерн:

«Колекція на виставці у Львові не має рівних у світі. Вона показує життя єврейського народу: як живе єврейський ремісник, різьбяр, знайомить із предметами для ритуального вжитку на кожен день. Окремі речі презентували за кордоном, але у такому обсязі вперше від 1933 року. Ця збірка збереглась як частина колекції художньо-промислового музею, який радянська влада закрила і на його базі створила у 1951 році Музей етнографії»[7]

"Kultura i sztuka ludu żydowskiego na ziemiach polskich" [8]

"Kultura i sztuka ludu żydowskiego na ziemiach polskich"(Культура і мистецтво єврейського народу на польських землях) - книга-каталог, написана Максиміліаном Ґольдштейном спільно з Каролем Дрезднером в 1935 р. Книга об’ємом 208 сторінок, містить 158 оригінальних зображень, в тому числі фотографій, гравюр з колекції Ґольдштейна. Книга тиражем 1000 примірників була видана власним коштом Максиміліана Ґольдштейна. Кожен з примірників книги був пронумерований.[4]

Відомий історик та дослідник юдаїки Мейер Балабан так відгукувався про  дану книгу:

“Це не каталог, а радше ключ до розуміння єврейського мистецтва та культури”[4]

Цікавим фактом пов’язаним з виданням книги є те, що Максиміліан Ґольдштейн надіслав по примірнику книги двом одіозним лідерам міжвоєнної Європи Беніто Муссоліні та Адольфу Гітлеру. [1]

  • "Kultura i sztuka ludu żydowskiego na ziemiach polskich",1935.
  • "Kultura i sztuka ludu żydowskiego na ziemiach polskich",1935.


Родина


У 1915 р. у Відні одружився з Нусею-Фанні Левенкрон. У подружжя Ґольдштейнів було двоє дочок Лілі та Ірена, що народилися у Львові, відповідно 2 вересня 1917 р. та 12 квітня 1924 р.[1]. Ніхто з родини Максиміліана Ґольдштейна не пережив Голокосту. Останні підтверджені згадки про Ґольдштейнів обриваються 1942 р.. [6]

Архівна спадщина

Більшість особистих документів М. Ґольдштейна, матеріалів про його професійну, громадську й колекціонерську діяльність, а також та частина його колекції, що дійшла до наших часів, зберігаються у львівських архівних, музейних і наукових інституціях, зокрема в :

Примітки
  1. Петрякова, Фаїна (2008). Максимільян Ґольдштейн. Сторінки біографії (українською). Часопис "Ї".
  2. Goldstein M. Einiges über öffentliche Münz- und Medaillensammlungen in Lemberg / Bruxelles Goemaere, imprimaer du Roi. Bruxelles, 1910. S. 149-155.
  3. Гольдштейн Максимилиан // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  4. Сидорчук, Таїсія Михайлівна. Публічна лекція Таїсії Сидорчук "Колекція єврейських старожитностей Максиміліана Гольдштейна". Ukrainian Association for Jewish Studies (UAJS).
  5. Goldstein M., Dresdner K. Kultura i sztuka ludu Zydowskiego. op. cit. S. 172, 178, 186.
  6. Сидорчук, Таїсія Михайлівна. МАКСИМІЛІАН ГОЛЬДШТЕЙН; ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ КОЛЕКЦІОНЕРА І МУЗЕЄЗНАВЦЯ (ЗА ДОКУМЕНТАМИ ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ) (українською). НАУКМА.
  7. https://zbruc.eu/node/78168
  8. Культура і мистецтво єврейського народу на польських землях (польською). 1935.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.