Гончарова Наталя Олегівна

Наталія Олегівна Гончарова (у 2012—2016 — Обмочаєва; нар.. 1 червня 1989, Сколе, Львівська область) — українська і російська волейболістка, діагональна нападаюча, гравчиня збірної Росії, чемпіонка світу 2010 року, дворазова чемпіонка Європи. Заслужений майстер спорту Росії (2010)[1] .

Наталя Гончарова
Загальна інформація
Громадянство  Україна
 Росія
Народження 1 червня 1989(1989-06-01) (32 роки)
Сколе, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Зріст 194 см
Вага 74 кг
Спорт
Вид спорту волейбол
Клуб «Динамо» (Москва) (з 2008)
Команда WVC Dynamo Moscowd
Нац. збірна  Україна →  Росія
Участь і здобутки
 Гончарова Наталя Олегівна у Вікісховищі

Життєпис

Наталія Гончарова народилася 1989 року в місті Сколе Львівської області[2]. Волейболом почала займатися в Івано-Франківську, куди переїхала разом з сім'єю. Перший тренер — Петро Погребенник. У чемпіонаті України виступала за команди «Регіна» (Рівне) та «Університет» (Івано-Франківськ). Також грала за юніорську та молодіжну збірні України. У 2005 році стала чемпіонкою Європи серед юніорів, а в 2006 — бронзовою призеркою чемпіонату Європи серед молодіжних команд .

З 2008 року виступає за московське «Динамо», у складі якого в 2009, 2016 2017, 2018 і 2019 ставала чемпіонкою Росії, а в 2010—2015 роках — тричі поспіль вигравала срібні медалі чемпіонатів Росії. Також в складі московської команди тричі ставала переможницею розіграшів Кубка Росії .

Разом з Наталією гравцем команди «Динамо» (Москва) в ряді сезонів була і її сестра Валерія.

17 серпня 2012 року Гончарова вийшла заміж за волейболіста казанського «Зеніту» і збірної Росії Олексія Обмочаева .

У січні 2016 року подружжя розлучилося, і Наталія повернула собі дівоче прізвище Гончарова[3][4] .

Збірна Росії

В середині 2010 року було затверджено зміна Наталією Гончаровою волейбольного громадянства з українського на російське (в листопаді 2007 на європейському кваліфікаційному турнірі Олімпіади-2008 спортсменка останній раз грала у складі збірної України). Після цього головний тренер збірної Росії Володимир Кузюткін включив Наталію до складу російської збірної. Дебют у головній команді країни відбувся в червні 2010 року на міжнародному турнірі «Монтре Волею Мастерс».

У липні 2010 року Гончарова в складі збірної Росії стала переможцем Кубка Єльцина, а в листопаді того ж року — чемпіонкою світу. Надалі в складі збірної брала участь в найбільших міжнародних турнірах, неодноразово стаючи їх переможцем і призером, в тому числі чемпіонкою Європи в 2013 році .

У жовтні 2015 року волейболістка в складі збірної Росії знову стала переможницею європейської першості, а в 2019 — бронзовою призеркою Кубка світу .

Досягнення
Наталія Гончарова (Обмочаєва) в офіційних матчах збірної Росії
Ігри Очки
Олімпійські ігри (2012, 2016) 12 226
Олімпійська кваліфікація (2011, 2012, 2016, 2019) 22 256
Чемпіонати світу (2010, 2014 року, 2018) 26 284
Кваліфікаційний раунд Чемпіонату світу (2017) 5 59
Кубок світу (2015 року, 2019 20 369
Всесвітній Кубок чемпіонів 2017 5 87
Гран-прі (2011, 2013, 2014—2016) 64 1078
Кваліфікація Гран-прі (2010) 5 41
Чемпіонати Європи (2011, 2013, 2015 2017, 2019) 27 471
Всього 186 2877

Зі збірними України
  • чемпіонка Європи серед дівчат 2005 року;
  • бронзова призерка чемпіонату Європи серед молодіжних команд 2006 року;
    • учасниця юніорського (2005) та молодіжного (2007) чемпіонатів світу.

Зі збірними Росії
  • чемпіонка світу 2010 року ;
  • учасниця Олімпійських ігор 2012 і 2016 ;
  • бронзова призерка розіграшу Кубка світу 2019 ;
    • учасниця розіграшу Кубка світу 2015, найкраща діагональна нападаюча турніру.
  • дворазова чемпіонка Європи — 2013, 2015 ;
    • бронзова призерка чемпіонату Європи 2007 ;
    • учасниця чемпіонатів Європи 2011, 2017 і 2019 .
  • срібна призерка Гран-прі-2015, найкраща діагональна нападаюча фінального турніру;
    • бронзова призерка Гран-прі 2014 ;
  • 4-разова переможниця Кубка Єльцина (2010, 2012, 2013, 2015).
  • чемпіонка Всесвітньої Універсіади 2013 у складі студентської збірної Росії.

З клубом
  • 5-разова чемпіонка Росії — 2009, 2016, 2017, 2018, 2019;
    • 6-кратна срібна призерка чемпіонатів Росії — 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 ;
  • 4-разова володарка Кубка Росії — 2009, 2011, 2013, 2018 ;
    • дворазова срібна призерка Кубка Росії — 2012, 2016 .
  • дворазова володарка Суперкубка Росії — 2017, 2018.
  • срібна призерка Ліги Чемпіона 2009 .

За опитуванням головних тренерів команд суперліги чотири рази поспіль визнавався найкращою волейболісткою чемпіонатів Росії (2014/2015, 2015/2016, 2016/2017 і 2017/2018), стаючи володарем призу імені Людмили Булдакової[5][6][7][8] .

MVP «фіналу чотирьох» чемпіонату Росії 2016 і «фіналу чотирьох» розіграшу Кубка Росії 2018 .

Нагороди
  • Почесна грамота Президента Російської Федерації (19 липня 2013 року) — за високі спортивні досягнення на XXVII Всесвітньої літньої універсіади 2013 року в місті Казані

Примітки
  1. Приказ № 166-нг от 29 ноября 2010 г. «О присвоении почётного спортивного звания „Заслуженный мастер спорта России“». Министерство спорта, туризма и молодёжной политики Российской Федерации. Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 19 травня 2012.
  2. Наталья Гончарова: «О Пушкине мне напоминают постоянно». «Спорт-Экспресс». 24 березня 2009. Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 19 травня 2012.
  3. Наталия Обмочаева снова стала Гончаровой. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 6 жовтня 2019.
  4. Наталия Гончарова: Моя фамилия мне нравится гораздо больше, чем Обмочаева. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 6 жовтня 2019.
  5. Наталию Обмочаеву признали лучшей волейболисткой Суперлиги. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 6 жовтня 2019.
  6. Приз Людмилы Булдаковой лучшему игроку женской Суперлиги вручен Наталии Гончаровой. Архів оригіналу за 16 вересня 2018. Процитовано 6 жовтня 2019.
  7. Наталия Гончарова — в третий раз подряд обладатель приза имени Людмилы Булдаковой лучшему игроку Суперлиги. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 6 жовтня 2019.
  8. Наталии Гончаровой в четвертый раз подряд вручен приз имени Людмилы Булдаковой. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 6 жовтня 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.