Гончар Ігор Вікторович

І́гор Ві́кторович Гонча́р (нар. 10 січня 1993, Чернівці[1], Україна) — український футболіст, центральний захисник клубу «Минай».

Ігор Гончар
Особисті дані
Повне ім'я Ігор Вікторович Гончар
Народження 10 січня 1993(1993-01-10) (29 років)
  Чернівці, Україна
Зріст 181 см
Вага 74 кг
Громадянство  Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб «Минай»
Номер 33
Юнацькі клуби
2005–2007
2007–2010
2010–2011		 «Буковина»
РВУФК (Київ)
«Буковина»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
2011–2013 «Оболонь» 0(0)
2012→  «Динамо» (Хмельницький) 24(0)
2013–2016 «Шахтар» (Донецьк) 0(0)
2013→  «Шахтар-3» 25(0)
2015–2016→  «Говерла» 16(1)
2016–017 «Сениця» 17(0)
2018–2019 «Ворскла» 0(0)
2018–2019→  «Гірник-спорт» 18(0)
2019–2020 «Львів» 23(0)
2020–2021 «Алашкерт» 9(0)
2021 «Пюнік» 13(0)
2021– «Минай» 4(0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
2014 Україна (U-21) 7(0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 13 жовтня 2020.

Біографія

Вихованець чернівецької «Буковини» і київського РВУФК. Після завершення навчання наставник київської «Оболоні» Сергій Конюшенко запросив Гончара на перегляд. Відразу в «Оболоні» футболіст закріпитися не зміг, повернувся у Чернівці, де півроку тренувався з «Буковиною». Потім ще раз приїхав на перегляд в Київ, після чого з другої спроби підписав контракт з «пивоварами». Рік провів у дублі у Василя Раца. Єдиний матч за першу команду зіграв 21 вересня 2011 року в 1/16 Кубка України проти рідної «Буковини», замінивши на 80-й хвилині Сергія Мякушка.

У 2012 році на правах оренди грав у другій лізі за «Динамо» (Хмельницький)[1]. Цей клуб, за власними словами футболіста, допоміг йому піднятися на сходинку вище. Тут він мав достатньо ігрової практики і прогресував[2].

З часом футболіста помітили скаути донецького «Шахтаря», де Гончар продовжив кар'єру, граючи за «Шахтар-3». Тут юнака перевели на позицію правого захисника, на якій він заграв так, що удостоївся виклику в молодіжну збірну України. Через рік футболіст був переведений у молодіжну команду[3]. Незважаючи на те, що в «молодіжці» донеччан Гончар був гравцем основного складу, на думку порталу Football.ua він ніколи не розглядався як кандидат у першу команду[4]. Сезон 2014/15 став останнім для нього в дублі «Шахтаря», з наступного сезону 22-річний футболіст уже потрапляв під віковий «ліміт».

Улітку 2015 року Гончар був відправлений в оренду в ужгородську «Говерлу»[5]. В українській Прем'єр-лізі дебютував 1 серпня 2015 року в грі проти свого клубу — «Шахтаря», замінивши в кінці матчу Ореста Кузика.

Улітку 2016 року став гравцем словацького клубу «Сениця». 2018 року перейшов у «Ворсклу». У вересні того ж року на правах оренди приєднався до «Гірника-спорт»[6].

14 серпня 2019 став гравцем ПФК «Львів», підписавши трирічний контракт[7], втім провів у команді лише один сезон і у серпні 2020 року перейшов вірменський «Алашкерт»[8]

Міжнародна кар'єра

У складі молодіжної збірної України в 2014 році ставав переможцем Кубка Співдружності, зігравши у 5 з 6 матчів збірної, в тому числі і у тріумфальному фіналі проти Росії (4:0)[9].

Примітки
  1. Ігор Гончар: «Для нас всі суперники принципові» (рос.). sports.km.ua. 5 січня 2012. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 3 лютого 2016.
  2. ІГОР ГОНЧАР: «Я В ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ ПРОГРЕССИРОВАЛ» (рос.). vazhnews.com. 29 липня 2013. Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 3 лютого 2016.
  3. Друга ліга. Вхідні та вихідні (рос.). Артур Валерко, Football.ua. 3 квітня 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 лютого 2016.
  4. 1993 р. н.: на роздоріжжі (рос.). Олександр Озірний, Football.ua. 27 червня 2015. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 3 лютого 2016.
  5. Говерла: у заявці 12 гравців Динамо (рос.). isport.ua. 17 липня 2015. Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 3 лютого 2016.
  6. «Гірник-Спорт» підписав екс-голкіпера «Дніпра» і орендував захисника «Ворскли». «UA-Футбол». 8 вересня 2018. Процитовано 8 вересня 2018.
  7. Ігор Гончар приєднався до ПФК «Львів» – Офіційний сайт клубу ПФК «Львів». pfclviv.com.
  8. Официально: Игорь Гончар - игрок "Алашкерта". Footboom.com (рос.). Процитовано 13 жовтня 2020.
  9. Україна (U-21): тріумф на Співдружності під мікроскопом (рос.). ЮЛІЯ ДЯДЕЧКО, footboom.com. 6 лютого 2014. Архів оригіналу за 11 серпня 2015.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.