Горбки

Село Горбки лежить за 7,2 км на схід від районного центру, фізична відстань до Києва — 573,0 км[4].

Село на горбистій місцевості поблизу невисокої гори Горбок, від якої пішла назва села.

В урочищі Мочар виявлено поселення перших століть нашої ери. Досліджувалося експедицією УжДУ в 1974 році.

Спорудження типової мурованої церкви в селі розпочали в 1891 році, а в 1903 році церкву посвятили. ЇЇ будували на гроші вірників. Значні кошти внесли сім”ї Юрія Петенка та Агія, брати Бідзілі, які, крім грошей, дали для церкви земельну ділянку. Церкву збудовано з каміння, деякі елементи цегляні, а покрівля етернітова. На вежі встановлено 4 дзвони, 2 з них подарували родини Юрія Петенка та Агія. Один дзвін виготовив Ріхард Герольд. Коли почалася Перша світова війна, прихожани сховали дзвони в урвищі і їх не було реквізовано на військові потреби. Із встановленням Радянської влади церква була підпорядкована православному московському патріархату з 1948 року до 1990 року, коли її було повернуто греко-католикам. Зараз їх обслуговує о. Любомир Дідик.

Православна громада молилася в каплиці колишнього жіночого монастиря, який був відкритий в кінці 20-х років минулого століття, а з 1959 року закритий і знищений. З 1994 року розпочали будівництво на місці монастиря Святоблаговіщенської церкви. З 2000 року богослужіння проводять у новому недобудованому храмі. На спорудженні нової церкви багато працювали вірники на чолі з о. Іваном Парадою, який уже 19 років служить православній громаді. Він особисто не цурався різних робіт, особливо мулярських. Багато зусиль приклали Джуги – батько Іван та син Михайло.

У 1925 році,недалеко від парафіяльного храму на горі Горбок о. Венедикт (Довбак) на землі, що належала Меланії Петенько, звів невеликий будинок і почав проводити аскетичне життя. О. Венедикт народився в 1889 році в селі Веряця. В 1926 році після дозволу світської та церковної влади він розпочав будівництво триверхої церкви на честь Благовіщення. З Бедевлянського скиту в Горбки на допомогу о. Венедикту прибули монахи та декілька послушників. Але в 1928 році обитель з чоловічої перетворили на жіночу, у зв’язку з відсутністю послушників.

Новостворений жіночий скит підпорядкували Липчанському монастирю, настоятелькою призначили монахиню Макрину (Кемінь). На час її керівництва припадає становлення та розквіт обителі. У 1940-44-х роках скит очолювала монахиня Софронія (Ребрей). У 1944-51-х роках настоятельницею була монахиня Людмила (Цюпей). Після 1951 року скит очолювала монахиня Феодосія (Русин).

У цей час серед будівель в обителі знаходилися Благовіщенський храм з цегли ( 72 кв. м), домова церква з саману ( 24 кв. м) та 2 невеликі житлові будинки. У 1946 році скит мав 6 га землі. Крім того? монахині поралися на невеликому господарстві, для утримання худоби збудували хлів ( 24 кв. м) та інші споруди.

В 1957 році в обителі проживали 9 сестер. В 1958 році житлова площа скиту складала 72 кв. м. У цьому році прибуток монастиря становив 19388 карбованців, а видатки – 18510 крб. Відпусти відбувалися на Благовіщення, на другий день Святої трійці та Усікновення голови Івана Хрестителя.

Духівниками в різний час були о. Інокентій ( Чопик), Серафим (Гайналі), о.Гавриїл (Молнар).

У кінці 50-х років ХХ століття жіночий скит у Горбках був закритий радянською владою. Храм та будинки зруйновано.

Згідно з переписом населення, 1921 року в селі було 77 будинків, 326 чоловік – з них по 163 чоловіків і жінок. За національністю: 2 чехословаки, 305 русинів, 1 угорець, 14 євреїв. За віросповіданням: 1 римо-католик, 276 греко-католиків, 32 православних, 14 іудеїв. Зараз у селі проживає 628 чоловік.

На околиці села в 1946 році була проведена розвідка запасів бурого вугілля, а в 1949 році Затисянське шахтоуправління розпочало експлуатацію покладів бурого вугілля ( ця робота велася до 1969 року).

У 1958 році в районі села Горбки проводилась розвідка запасів бентонітових глин. у 1959 році розпочалося, а в 1962 році закінчилося будівництво Затисянського хімзаводу з випуску глинопорошків. У 1979 році, в основному, було закінчено будівництво трьох технологічних ліній з очисними спорудами. Держава виділяла і надалі кошти для розширенню асортименту продукції, була введена в дію лінія з випуску масляної фарби – сурика. Продукція заводу користувалася попитом в народному господарстві Радянського Союзу.

Насамперед, глинопорошки використовувалися на сталелиттєвих заводах при виробництві вагонних коліс. Його потребували геологи і буровики при бурінні свердловин. Знайшов застосування бентоніт і для фільтрації виноматеріалів. Хімзавод був одним із небагатьох підприємств, які експортували свою продукцію, зокрема, у Польщу.

Треба сказати, що в надрах у районі Горбків в напрямку до села Черна знаходяться поклади бурого вугілля з розвіданими запасами 3,5 млн. тон. Це велике багатство. Та й знаходяться вони на глибині 35-40 м. Отже, будувати шахти не потрібно, вистачить спорудити штольні. Правда, є один негатив – теплотворна здатність менша, ніж у газу і сягає до 5000 кілокалорій. Ще одним мінусом є те, що вміст сірки перевищує 3% при нормі в Євросоюзі 0,2%. Це вугілля має також велику зольність, до 30%. Але попіл від згорання можна використати як натуральне добриво.

12 лютого 1939 року відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського національного об'єднання. У селі Горбки, яке належало до округи «Севлюш», за УНО проголосував 201 виборець, проти — 3.^{[джерело?]}

16 березня 1939 року семеро студентів Севлюшської вчительської семінарії стримували атаки угорської армії на Карпатську Україну. Оточені ворогом, потрапили в полон і під час розстрілу співали гімн «Ще не вмерла Україна». Тіла вбитих мадяри скинули в Тису.[5]

Церква святих отців вселенського собору. 1903.

Спорудження типової мурованої церкви з бароковим завершенням вежі розпочали в 1891 р., а в 1903 р. церкву посвятили.

Церкву будували на гроші вірників. Значні кошти внесли сім’ї Юрія Петенка та Аґія, брати Бідзілі з сім’ями, які також дали для церкви землю. Церкву збудовано з каміння, деякі елементи – цегляні, а покрівля етернітова.

У 1931 р. церковний художник Ортман реставрував ікони та настінне малювання.

У 1908 р. в селі було 293 греко-католики, 2 римо-католики та 12 іудеїв. Із встановленням радянської влади церква була підпорядкована Московському православному патріархату з 1948 до 1989 р.

У 1970-х роках за куратора Івана Василькуна зроблено ремонт храму. Чотири дзвони встановлено на вежі, два з них подарували сім’ї Юрія Петенка та Айя. Один дзвін виготовив Ріхард Герольд. Коли почалася Перша світова війна, люди сховали дзвони в урвищі і їх не було реквізовано на військові потреби.

З 1990 р. церкву повернуто греко-католикам. Обслуговує громаду о. Леонтин Сайков.

Монастир Благовіщення пр. богородиці. 1926.

Заснував цей жіночий скит виходець із сусідньої Веряці ієромонах Венедикт (Довбак). У 1925 р. він став парохом у Горбках і вирішив там збудувати для себе окрему келію на підвищенні Горбок, купивши ділянку землі від Меланії Петенько. У 1926 р. з дозволу місцевої влади та архімандрита Олексія почав будувати триверху церкву на честь Благовіщення. Допомагали йому будувати ієромонахи Інокентій (Чопик), Серафим (Гайналь) та інші послушники, і незабаром церква була готова. У 1928 р. єпископ Володимир віддав скит монашкам.

У радянський період на початку 1960-х років монастир було зруйновано.

Спорудження нової п’ятибанної цегляної церкви на місці зруйнованої організували в 1994 р. Михайло Арділан, Федір Агій та Іван Агій, куратор Іван Дзюга з сином Михайлом, який веде будівництво, Василь та Петро Шароді, а матеріалами допомогли місцеві підприємства

Станом на 1989 рік у селі проживало 579 осіб, серед них — 284 чоловіки і 295 жінок[6].

За даними перепису населення 2001 року в селі проживали 615[1][2] осіб. Рідною мовою назвали[7]:

Голова сільської ради — Староста Петро Іванович, _ року народження, вперше обраний у 2010 році. Інтереси громади представляють 16 депутатів сільської ради[8][9][10]:

На виборах у селі Горбки працює окрема виборча дільниця, розташована в приміщенні школи. Результати виборів:

• Вибори Президента України 2004 (перший тур): 359 виборців взяли участь у голосуванні, з них за Віктора Януковича — 60,17%, за Віктора Ющенка — 27,58%, за Олександра Яковенка — 2,23%[11].
• Вибори Президента України 2004 (другий тур): 343 виборці взяли участь у голосуванні, з них за Віктора Януковича — 62,10%, за Віктора Ющенка — 34,99%[12].
• Вибори Президента України 2004 (третій тур): зареєстровано 419 виборців, явка 76,13%, з них за Віктора Януковича — 49,22%, за Віктора Ющенка — 46,39%[13].
• Парламентські вибори 2006: зареєстровано 445 виборців, явка 77,30%, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 24,71%, за блок Наша Україна — 21,51%, за Блок Юлії Тимошенко — 15,41%[14].
• Парламентські вибори 2007: зареєстровано 432 виборці, явка 62,04%, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 36,19%, за блок Блок Юлії Тимошенко — 24,25%, за Наша Україна — Народна самооборона — 21,27%[15].
• Вибори Президента України 2010 (перший тур): зареєстровано 449 виборців, явка 67,48%, найбільше голосів віддано за Віктора Януковича — 43,23%, за Юлію Тимошенко — 19,14%, за Арсенія Яценюка — 13,86%[16].
• Вибори Президента України 2010 (другий тур): зареєстровано 447 виборців, явка 64,65%, з них за Віктора Януковича — 59,52%, за Юлію Тимошенко — 32,18%[17].
• Парламентські вибори 2012: зареєстровано 454 виборці, явка 60,79%, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 34,78%, за УДАР — 22,83% та Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 19,57%.[18] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Бушко (Партія регіонів) — 59,07%, за Івана Балогу (Єдиний Центр) — 31,67%, за Іштвана Петрушку (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 4,98%[19].
• Вибори Президента України 2014: зареєстровано 457 виборців, явка 53,61%, з них за Петра Порошенка — 60,41%, за Олега Ляшка — 10,20%, за Юлію Тимошенко — 5,71%[20].
• Парламентські вибори в Україні 2014: зареєстровано 459 виборців, явка 41,83%, найбільше голосів віддано за Блок Петра Порошенка — 26,56%, за «Народний фронт» — 23,96% та Всеукраїнське аграрне об'єднання «Заступ» — 19,79%.[21] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Балога (самовисування) — 36,46%, за Євгенія Ярину (самовисування) проголосували 31,77%, за Іштвана Петрушку («Народний фронт») — 9,38%[22].

- В урочищі Мочар виявлено поселення перших століть нашої ери.

- поклади бурого вугілля

- храм святих отців вселенського собору. 1903.

- Монастир Благовіщення пр. богородиці. 1926.

• Облікова картка на сайті ВРУ
• Погода в селі Горбки