Горбуров Григорій Федорович

Григо́рій Фе́дорович Горбуров (5 лютого 1924 30 січня 2014) український лікар-онколог, Заслужений лікар України (1965). Почесний громадянин міст Миколаїв (2001) і Снігурівка.

Григорій Федорович Горбуров
Народився 5 лютого 1924(1924-02-05)
Коза, Анатолівський район, Одеська округа, Одеська губернія, УСРР
Помер 30 січня 2014(2014-01-30) (89 років)
Миколаїв, Україна
Громадянство  Україна
Діяльність медицина
Відомий завдяки онкологія
Alma mater Одеський медичний інститут
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Звання
Заслужений лікар України
Почесний громадянин міста Миколаєва

Життєпис

Народився в селі Коза, нині — село Лимани Березанського району Миколаївської області. У 1941 році закінчив залізничну школу в місті Одеса.

Учасник німецько-радянської війни: сапер 57-го окремого гвардійського саперного батальйону 49-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії червоноармієць.

У 1947 році вступив на лікувальний факультет Одеського медичного інституту імені М. Пирогова. Після закінчення інституту у 1953 році призначений завідувачем Благодатнівської дільничної лікарні Миколаївської області. У 1955 році переведений на посаду головного лікаря Снігурівської ЦРЛ і, одночасно, районного хірурга.

З 1970 року — головний лікар Миколаївського обласного онкологічного диспансеру. У 1972 році Г. Ф. Горбуров створив і беззмінно очолював Миколаївське обласне науково-медичне товариство онкологів. Обирався членом правління Всеукраїнського товариства «Онколог».

Праці

Г. Ф. Горбуров — автор понад 120 наукових робіт, у тому числі: «Переливання свежоцитратної крові і білкових кровозамінників в умовах сільської лікарні» (1957), «Потенціюване знеболювання» (1960), «Місцева анестезія в роботі районного хірурга і шляхи збільшення її можливостей» (1963), «Рання цитологічна діагностика раку шийки матки» (1978), «Ефективність хірургічної допомоги при ранній релапаротомії у онкологічних хворих» (1988), тощо.

Нагороди і почесні звання

Нагороджений українськими орденами «За заслуги» 1-го (16.01.2009[1]), 2-го (05.05.2004[2]) та 3-го (27.03.1997[3]) ступенів, Богдана Хмельницького 3-го ступеня, «За мужність» 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими орденами Жовтневої революції, Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Трудового Червоного Прапора і багатьма медалями.

Присвоєне почесне звання «Заслужений лікар Української РСР» (19.11.1965). Почесний громадянин міста Снігурівка. Нагороджений відзнакою Березанської РДА «За заслуги перед Березанщиною».

Рішенням Миколаївської міської ради від 23 березня 2001 року № 29/2 присвоєне звання «Почесний громадянин міста Миколаєва».[4]

Вшанування пам'яті

На фасаді будівлі Миколаївського обласного онкологічного диспансеру встановлено меморіальну дошку.[5]

Про Г. Ф. Горбурова знято два телевізійних фільми, написано кілька десятків статей і нарисів.

Література

  • Горбуров К. Е. «Мой дед Григорий Горбуров». — Николаев: Издательство «Шамрай», 2008. (рос.)

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.