Горлиця султанська

Горлиця султанська[1] (Macropygia doreya) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Індонезії та Папуа Новій Гвінеї. Султанська горлиця раніше вважалася конспецифічною з тонкодзьобою горлицею[2].

Султанська горлиця
?
Горлиця султанська

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Довгохвоста горлиця (Macropygia)
Вид: Горлиця султанська
Біноміальна назва
Macropygia doreya
Bonaparte, 1854
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Macropygia doreya
Віківиди: Macropygia doreya
ITIS: 1125212

Опис

Довжина птаха становить 35-37 см, з яких від 17 до 19 см припадає на хвіст. У самців верхня частина тіла сіро-коричнева, обличчя рожевувате, тім'я зеленувате. Крила темно-коричневі. Нижня частина тіла руда, поцяткована темними горизонтальними смужками. Кінчики пер на крилах і хвості темно-руді.

Підвиди

Виділяють сім підвидів:[3]

  • M. d. doreya Bonaparte, 1854 — захід Нової Гвінеї і острови Папуа;
  • M. d. balim Rand, 1941 — долина Балієм (північ Нової Гвінеї);
  • M. d. albiceps Bonaparte, 1856 — північні Молуккські острови;
  • M. d. atrata Ripley, 1941 — острови Тоґіан;
  • M. d. sanghirensis Salvadori, 1878 — острови Сангіхе і Талауд;
  • M. d. albicapilla Bonaparte, 1854 — Сулавесі і сусідні острови;
  • M. d. sedecima Neumann, 1939 — острови Сула.

Поширення і екологія

Султанські горлиці живуть в тропічних лісах і чагарникових заростях. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками до 8 птахів. Живляться переважно плодами. Гніздо являє собою масивну платформу, зроблену з гілок і ліан. В кладці 1 яйце.

Примітки
  1. Macropygia doreya у базі Avibase.
  2. Ng, E.Y.X.; Eaton, J.A.; Verbelen, P.; Hutchinson, R.O.; Rheindt, F.E. (2016). Using bioacoustic data to test species limits in an Indo-Pacific island radiation of Macropygia cuckoo doves. Biological Journal of the Linnean Society 118 (4): 786–812. doi:10.1111/bij.12768.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела
  • Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3.
  • David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.