Горлиця тонкодзьоба
Горлиця тонкодзьоба[2] (Macropygia amboinensis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає на островах Індонезії та Папуа Нової Гвінеї. Тонкодзьоба горлиця раніше вважалася конспецифічною з султанською горлицею[3]. Виділяють низку підвидів.
? Горлиця тонкодзьоба | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg.webp) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Macropygia amboinensis (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Columba amboinensis Linnaeus, 1766 | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Опис
Довжина птаха становить 35-37 см, з яких від 17 до 19 см припадає на хвіст. У самців верхня частина тіла сіро-коричнева, обличчя рожевувате, тім'я зеленувате. Крила темно-коричневі. Нижня частина тіла світліша, поцяткована темними горизонтальними смужками.
Таксономія
В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис тонкодзьобої горлиці до своєї книги «Ornithologie», описавши птаха за зразком з острова Амбон. Він використав французьку назву La tourterelle d'Amboine та латинську назву Turtur amboinensis[4]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[5]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів була тонкодзьоба горлиця, для якої Лінней придумав біномінальну назву Columba amboinensis[6]. Згодом вона була переведена до роду Довгохвоста горлиця (Macropygia).
Підвиди
Виділяють дев'ять підвидів:[7]
- M. a. amboinensis (Linnaeus, 1766) — Буру, Серам, Амбон та інші острови Серамського моря;
- M. a. admiralitatis Mayr, 1937 — острови Адміралтейства;
- M. a. carteretia Bonaparte, 1854 — архіпелаг Бісмарка (крім островів Адміралтейства);
- M. a. keyensis Salvadori, 1876 — острови Кай;
- M. a. maforensis Salvadori, 1878 — острів Нумфор;
- M. a. griseinucha Salvadori, 1876 — острів Міос-Нум;
- M. a. meeki Rothschild & Hartert, E, 1915 — острів Манам;
- M. a. cinereiceps Tristram, 1889 — острови Д'Антркасто і схід Нової Гвінеї;
- M. a. cunctata Hartert, E, 1899 — архіпелаг Луїзіада.
Поширення і екологія
Тонкодзьобі горлиці живуть в тропічних лісах і чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті до 1800 м над рівнем моря. На островах архіпелагу Бісмарка тонкодзьобі горлиці віддають перевагу рівнинам і передгір'ям.
Поведінка
Тонкодзьобі горлиці живуть поодинці, парами або невеликими зграйками до 8 птахів. Живляться переважно плодами. Гніздо являє собою масивну платформу, зроблену з гілок. В кладці 1 яйце.
Примітки
- BirdLife International (2016). Macropygia amboinensis.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Ng, E.Y.X.; Eaton, J.A.; Verbelen, P.; Hutchinson, R.O.; Rheindt, F.E. (2016). Using bioacoustic data to test species limits in an Indo-Pacific island radiation of Macropygia cuckoo doves. Biological Journal of the Linnean Society 118 (4): 786–812. doi:10.1111/bij.12768.
- Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French, Latin). Volume 2. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 127–128, Plate 9 fig 3.
- Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History 28: 317–335.
- Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin). Volume 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 286.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 листопада 2021.
Джерела
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3.
- David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde — Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.