Горностайпіль

Горноста́йпіль — село Вишгородського району Київської області. Населення становить 1033 осіб. Колись мало велику єврейську громаду.

село Горностайпіль
Країна  Україна
Область Київська область
Район/міськрада Вишгородський район
Рада Іванківська селищна громада
Основні дані
Засноване 1294[1]
Населення 1033
Площа 3 км²
Густота населення 344,33 осіб/км²
Поштовий індекс 07222
Телефонний код +380 4591
Географічні дані
Географічні координати 51°04′15″ пн. ш. 30°15′08″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 112 м
Місцева влада
Адреса ради 07222, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Горностайпіль
Карта
Горностайпіль
Горностайпіль
Мапа

Історія

З історичних документів відомо, що в 1503 р. на території села Горностайпіль відбулася битва між литовцями і перекопськими татарами. У цій битві загинув один з литовських воєначальників Горностай, від чого і пішла назва села.

У Переліку фондів родових архівів магнатів і шляхти Правобережної України КЦАДА зазначено, що магнати Ганські володіли землями Горностайпільського ключа з 1561р.до 1861 р.[2]

В VII-VIII вв. здесь жили древляне. В окружающей местности, богатой болотной рудой, в старину покрытой дубовыми лесами, жители издавна занимались выжиганием древесного угля, добычей руды и выплавкой железа. Об этом свидетельствуют, в частности, многочисленные угольные ямы и остатки железоплавильных горнов, обнаруженые у с. Лапутьки на сезонном поселении времен Киевской Руси X-XI вв. Угля и выплавлен металл водным путем транспортировали в города и прежде всего в Киев и Вышгород.

Первое документальное упоминание о Горностайполе датируется 1493 годом. Владельцем села был тогда Р. Горностай. В битве между татарскими и литовскими войсками, произошедшей в 1502 году, Р. Горностай погиб, с тех пор село перешло к его потомкам. Однако, часть населения еще оставалась свободной.

В 1567 году во время опустошительного нападения татар село было разрушено, на вскоре его снова отстроили, о чем свидетельствует письмо А. Горностая к своему брату, датированное 1569 годом.

По Зборовскому договору 1649 года в Горностайполе имели право находиться реестровые казаки. Из-за нарушения литовскими войсками договора здесь часто возникали инциденты. Так, 1650 Горностайполь заняли литовские войска.

В конце XVII - начале XVIII в. жители Горностайполя участвовали в крестьянско-казацких движениях против польско-шляхетского гнета.

Только 1907 здесь открыли двуклассную школу, а в 1909 году - двухклассное училище. При церкви была церковно школа.

С марта по ноябрь 1918 года в селе хозяйничали австро-германские оккупанты, с декабря 1918 по февраль 1919 - петлюровцы.

22 августа 1941 Горностайполь оккупировали немецкие фашисты. 6 ноября 1943 подразделения 8 стрелковой дивизии 1-го Украинского фронта окончательно выбили гитлеровцев из деревни.

ХІХ століття

У ХІХ столітті — центр Горностайпільської волості. Мало статус власницького містечка, проживало 2894 осіб, було 137 дворів, православна церква, 3 єврейські школи, церковно-парафіяльна школа, поштово-телеграфна та поштова земська станції, винокурний завод, 4 вітряки, 5 кузень, приймальний покій, фельдшер, аптека, 3 постоялих двори, казенна винна лавка, чайна товариства тверезості, сільський банк.

З 21 жовтня 2014 року головою сільської ради є Рудніченко Марія Олексіївна.

21 сторіччя

8 листопада 2014 року відбулося урочисте поховання останків 18-ти солдатів Червоної армії, котрі загинули 1943 року в боях за Київ. Їхні останки виявили пошуковики ВГО «Союз» Народна Пам'ять" під час експедиції «Архіпелаг». Розшуковували висотку, яку в 1943-му займали німецькі війська — по інформації з архівів, бойових донесень та журналів бойових дій пошуковики зробили висновок, що сили Червоної армії намагалися оволодіти висоткою протягом півтора місяців. За більш ніж 5 місяців пошуків зуміли знайти останки 18-ти радянських і чотирьох німецьких військовиків, особу одного червоноармійця вдалося встановити. Також було знайдено медаль «За бойові заслуги».

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1261 особа, з яких 533 чоловіки та 728 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1061 особа.[4]

ХРАМ

Новий храм, побудований у 2014  році. 22 травня 2014 року освячений на честь святителя Миколая Мир Лікійських чудотворця. Служби проводяться щонеділі , в двунадесяті та великі свята.

Настоятель храму - Ієрей Олександр Мироненко. Народився 3 березня 1965 року в місті Київ в сімї робітників. 6 вересня 2009 року з благословіння Блаженнішого Володимира митрополита Київського та всієї України рукоположений в сан диякона. 14 червня 2010 рукоположений в сан Ієрея. В 2015 році закінчив Луганський Богословський Університет – магистр богословья. 3 квітня 2012 року нагороджений правом служити з набедреником. 15 квітня 2014 року нагороджений камілавкою.

Старий храм переобладнений в трапезний храм та освячений на честь святого благовірного князя Олександра Невського.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

МоваВідсоток
українська 96,03 %
російська 3,39 %
білоруська 0,10 %
вірменська 0,10 %
польська 0,10 %
інші 0,28 %

Примітки
  1. ВРУ
  2. Тетяна СЕБТА, Наталія ЧЕРКАСЬКА (2003, №4-6). ФОНДИ МАГНАТСЬКИХ АРХІВІВ ТА СУДОВО-АДМІНІСТРАТИВНИХ УСТАНОВ КЦАДА У КОНТЕКСТІ ВЗАЄМНИХ ПРЕТЕНЗІЙ РЕЙХСКОМІСАРІАТУ УКРАЇНИ ТА ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВА ПОЛЬЩІ (укр, нім.). НПЖ Архіви України. с. 227.
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.