Горчинський Омелян

Омеля́н Горчи́нський, також Ґорчи́нський[1] (21 листопада 1888, м. Тернопіль — 27 липня 1954, c. Потьма, Мордовія, нині РФ) — церковний діяч, священик УГКЦ, педагог, військовий капелан, крилошанин, радник і референт митрополичої консисторії. Член Богословського наукового товариства. Слуга Божий.

Слуга Божий
о. Омелян Горчинський
Фото з кримінальної справи о. Омеляна Горчинського
Народився 21 листопада 1888(1888-11-21)
м. Тернопіль, нині Україна
Помер 27 липня 1954(1954-07-27) (65 років)
c. Потьма, Зубово-Полянський район, Мордовія, нині РФ
Діяльність священик УГКЦ
Відомий завдяки церковний діяч
Alma mater Львівська духовна семінарія Святого Духа і Єзуїтська колегія Canisianum в Інсбруку
Титул крилошанин
Конфесія греко-католик
Нагороди

Життєпис

Філософсько-богословську освіту здобув у Львівській духовній семінарії та Інсбруку в колегії Канізіянум (1909—1911)[2]. Священичі свячення отримав у 1911 році. Учасник 3-го Католицького конгресу у Велеграді (1911). Був префектом (1912—1914) і віце-ректором (1918) Львівської духовної семінарії. Під час Першої світової війни був військовим капеланом[3], був відзначений нагородою для військових капеланів.

Після війни був катехитом вселюдних шкіл у Жидачеві і «Рідної школи» у Львові, сотрудником Успенської церкви у Львові (1924—1938). Член митрополичої консисторії (1924—1945) і крилошанин (1938—1945). Парох Львівської архикатедри святого Юра (1938—1945), віце-декан Львівського деканату (1944—1945)[4].

Під час відступу совєтської армії з Галичини наприкінці червня 1941 року енкаведисти вивели о. Омеляна разом з іншими крилошанами на святоюрське подвір'я, поставили їх «под стєнку» лицем до стіни та сказали, що будуть розстріляні, а після кількох годин такого знущання їх відпустили[1].

Заарештований органи НКДБ 11 квітня 1945 року разом із митрополитом Йосифом Сліпим та іншими владиками. Помер у концтаборі.

Нагороди

Беатифікаційний процес

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Омеляна Горчинського до лику блаженних[6].

Примітки
  1. Священики ісповідники і мученики // Богословія. — Т. 48. — Кн. 1-4. — Рим 1984. — С. 229.
  2. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 99.
  3. Полеві духовники Української Галицької Армії. — Вінніпег, 1963. — С. 300.
  4. Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)… — С. 116.
  5. Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918). — S. 1657.
  6. “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Процитовано 5 лютого 2017.

Джерела
  • Дуда І. Горчинський Омелян // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 405. — ISBN 966-528-197-6.
  • Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ: КМ Академія, 2004. — 570 с. — ISBN 966-518-225-0 (англ.)
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.