Йосиф (Сліпий)

Верхо́вний Архиєпи́скоп Йо́сиф Сліпи́й (Йосип Іванович Сліпий, прізвище при народженні — Коберни́цький-Дичко́вський; 17 лютого 1892(18920217), с. Заздрість — 7 вересня 1984, Рим) — український церковний діяч, єпископ Української греко-католицької Церкви, кардинал Католицької церкви; з 1 листопада 1944 року Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський, з 23 грудня 1963 року — Верховний Архиєпископ Львівський — предстоятель Української греко-католицької церкви.

Йосиф Сліпий
Йосиф Коберницький-Дичковський
Патріарх Йосиф Сліпий, Глава УГКЦ
Верховний Архиєпископ Львівський,
Митрополит Галицький,
єпископ Кам'янецький
23 грудня 1963 — 7 вересня 1984
Церква: Українська греко-католицька церква
Попередник: він сам як Архиєпископ Львівський
Наступник: Мирослав Іван Любачівський
Кардинал
з титулом церкви Сант Атанасіо
22 лютого 1965 — 7 вересня 1984
Обрання: 22 лютого 1965
Попередник: Сильвестр Сембратович
Наступник: Мирослав Іван Любачівський
Архиєпископ Львівський
1 листопада 1944 — 22 грудня 1963
Обрання: 22 грудня 1939
Попередник: Андрей Шептицький
Наступник: він сам як Верховний Архиєпископ Львівський
 
Освіта: Єзуїтська колегія Canisianum в Інсбруку
Народження: 17 лютого 1892(1892-02-17)
Заздрість, Теребовлянський повіт, Королівство Галичини і Володимирії,  Австро-Угорщина
Смерть: 7 вересня 1984(1984-09-07) (92 роки)
Рим, Італія
Похоронений: Львів, крипта Собору св. Юра
Батько: Іван
Мати: Анастасія
Прийняття священичого сану: 30 вересня 1917
Єпископська хіротонія: 22 грудня 1939
Єпископський герб Патріарха Йосипа (Сліпого) з написом «Per aspera ad astra» (з лат. — «Крізь терни до зірок»)
Ректор Греко-Католицької Богословської Академії у Львові о. Йосиф Сліпий разом з викладачами і студентами цієї Академії. (1936 р.)
Зовнішні відеофайли
Йосип Сліпий проводить Богослужіння під час свята Водохреща у Львові. 1942

Життєпис

Ранні роки

Йосиф Сліпий народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість, Теребовельського повіту в багатодітній родині. Батько — Іван Коберницький-Сліпий, мати — Анастасія Дичковська. Дід мав сільське прізвисько «Сліпий»: за переданням, цей псевдонім походив від одного з предків, якого 1709 року московити осліпили за те, що він воював під Полтавою проти царя Петра І на боці гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла XII. Предки Й. Сліпого спродували товар, зокрема, на ринку в Бучачі, де їх ніхто не знав[1].

У 1898—1901 роках навчався в початковій школі села Заздрість. З другого класу вивчав польську, німецьку мови. 1911 року з відзнакою закінчив Тернопільську українську гімназію, здобув атестат зрілості. Під час візитації Тернопільщини митрополит Андрей відвідав гімназію, де вперше побачив юного Й. Сліпого в церковному хорі гімназії. Юнак запам'ятався йому високим зростом (під 2 метри), могутнім, красивим басом. Фактично, митрополит взяв його під опіку.[2]

Вступив до Львівської духовної семінарії у 1911 році, де, зустрівшись з митрополитом Андреєм Шептицьким, молодий юнак спитав поради: «Чи бажання розпочати університетські студії може бути перешкодою до священства»? Глава УГКЦ розвіює сумніви Йосифа: «Можна дуже добре користуватися наукою і навчанням в час служби Богові і це зовсім не є в контрасті з тайною священства». Як зазначає біограф Йосифа Сліпого — єпископ Іван Хома, — митрополит Андрей, бачачи природні обдарування Йосипа, посилає його на навчання до Інсбрука, в Австрію, та в богословську колегію «Канізіянум».[3]

Церковна кар'єра

Після повернення з ув'язнення в Росії митрополит Андрей 30 вересня 1917 року в Унівській лаврі висвячує Йосипа Сліпого на священника. У 1918 році в Інсбруці Сліпий захищає докторську працю на тему «Поняття про вічне життя в єванґелії св. Йоана» (нім. Die Auffassung des ewigen Lebens nach dem heiligen Evangelisten Johannes); 1921 року — габілітаційну працю «Вчення візантійського патріарха Фотія про Святу Трійцю» (нім. Die Trinitatslehre des byzantinischen Patriarchen Photios).

По недовгій душпастирській праці з 1922 року — професор догматики греко-католицької Львівської духовної семінарії, з 1926 року — її ректор. Організатор Богословського наукового товариства, з 1926 року — його незмінний голова: написав для нього статут, згуртував навколо себе науковців. З 1923 року — засновник, редактор квартальника «Богословія». Розбудовував у 1929 році за дорученням митрополита Андрея Шептицького семінарію. 14 квітня 1929 року став ректором Львівської Богословської академії, урочиста інавгурація відбулася 6 жовтня 1929 року.

Участь у світському й духовному житті

З 1926 року — член кураторії Українського національного музею у Львові, з 1931 року — заступник голови Українського католицького союзу.

За наукові заслуги, активність у розбудові культурно-національного і релігійного життя в 1930 році його обрано дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка.

З 1935 року — соборовий крилошанин, митрат, архідиякон Львівської митрополичої капітули.

Відбув низку наукових подорожей Західною Європою, до Святої Землі, брав активну участь в унійних конгресах у Велеграді, Празі, Пінську, в 1936 році організував унійний з'їзд у Львові.

Період радянської та німецько-нацистської окупацій

Під час першої радянської окупації Західної України (22 грудня 1939) митрополит Андрей Шептицький, за згодою Папи Пія XII, висвятив таємно митрата Сліпого на єпископа з правом наступництва з титулом архієпископа Серрейського.

30 червня 1941 року Й. Сліпий підтримав Акт відновлення Української держави.

По смерті митрополита Андрея Шептицького 1 листопада 1944 року перебрав провід над Галицькою митрополією. Разом з іншими українськими католицькими владиками 11 квітня 1945 року заарештований радянською владою, під час слідства перебував у львівській тюрмі на Лонцького[4]; засуджений на 8 років важких робіт. Рік по тому, під тиском подібних репресій, було здійснено «самоліквідацію» Української греко-католицької церкви.

Відкидаючи постійні радянські пропозиції переходу на православ'я (зокрема пост митрополита Київського РПЦ), був далі засуджений у 1953, 1957, 1962 роках. Відбув разом 18 років заслання у таборах Сибіру, Мордовії, зокрема в Потьмі (табори: Дубравлаг).

Під час ув'язнення тривалий час хворів, неодноразово перебував на межі між життям та смертю. Під час одного з приступів був врятований колишнім капеланом литовських повстанців — «Лісових братів» (вколов пеніцилін).[5] Його взяли під захист вояки УПА[2].

За даними Миколи Посівнича, Й. Сліпий називав роки ув'язнення втраченими. Був пригнічений, бо найкращий період життя (з точки зору продуктивної праці) минув у товаристві кримінальників, вульгарних слідчих, наглядачів. Кілька разів йому ламали руки, ноги, мав букет хвороб, обморожені кінцівки[2]…

На волі після заслання

Унаслідок численних заходів впливових осіб, на клопотання папи Івана XXIII митрополита Йосипа Сліпого звільнено з ув'язнення. Його першим запитанням по отриманні документа про свободу було: «А чи стала вільною Церква?»[6]

9 лютого 1963 року прибув до Риму, оселився у Ватикані.

Є, одначе, деякі підозри, що на заміну звільнення московськими комуністами Сліпого, Ватикан зі свого боку пішов на деякі прокомуністичні поступки, що особливо проявились уже в окремих угодовських рішеннях Другого Вселенського Ватиканського Собору…

Тим не менш 11 жовтня митрополит Йосип на Вселенському соборі Католицької церкви у Ватикані запропонував створити патріархат Української Католицької Церкви.

Апостольська Столиця 23 грудня 1963 року визнала, що галицький митрополит має статус Верховного архієпископа й іменувала Сліпого членом Східної конґреґації; 25 січня 1965 року папа Павло VI іменував його кардиналом. Як Верховному архієпископу йому належав титул «Блаженніший». З весни 1975 року Й. Сліпий користувався титулом патріарха[7], та Рим його таким не визнав. Під час зустрічі Йосипа Сліпого на аудієнції Папа Іван Павло II, виявивши повагу, підвівся та сам підійшов його привітати, що й ішло всупереч із протоколом[джерело?].

Керівники СРСР, починаючи від Микити Хрущова, категорично забороняли Йосипу Сліпому повертатись в Україну (від радянського паспорта не відмовився).

Реорганізація життя УГКЦ

Верховний архієпископ від приїзду до Риму намагався організувати самоуправу помісної Української Католицької Церкви, очоленої патріархом (його виступ на 2-й сесії Другого Ватиканського Собору). Не знайшов розуміння для своїх планів у Апостольській Столиці, на думку якої створення українського католицького Патріархату — «не на часі».

У 1968, 1970, 1973 і 1976 роках кардинал Сліпий відбув архієрейські подорожі країнами Європи, Америки, Азії, Австралії, щоб зміцнити зв'язки з вірними діаспори, пожвавити церковно-релігійне життя та репрезентувати Українську греко-католицьку церкву на чужині. Брав участь у трьох міжнародних євхаристійних конгресах (Бомбей, Богота, Мельбурн).

Під час відвідин пластової оселі «Вовча Тропа» в Іст Четгам, штат Нью-Йорк, 7 серпня 1968 року був прийнятий почесним членом пластового куреня Ватага Бурлаків.

Олег Турій стверджує, що Й. Сліпий — прихильник консервативної, суворої схоластичної методики у філософії та церковному житті[2].

Синоди УГКЦ

Як Верховний архієпископ з патріаршими правами скликав кілька синодів Української греко-католицької церкви, з яких важливіші: 1969, 1971 і 1973 років. На останньому з них була ухвалена конституція патріархального устрою для УГКЦ. Свої розпорядження Сліпий вміщував у «Благовіснику Верховного Архієпископа візантійсько-українського обряду», який виходить з 1964.

Римський період

У Римі за його сприяння було побудовано Собор святої Софії (посвячений у 1969).

Придбав, відновив парафіяльний храм Жировицької Матері Божої для українців-католиків, при якому заснував музей, госпіціюм (посвячений 1971).

Зорганізував Український католицький університет св. Климента (з 1963), науково-видавничу працю при ньому.

Активізував працю Українського богословського наукового товариства (відновлене в екзилі 1960) та відновив видання «Богословія» (з 1963), 1976 — журнал «Дзвони».

У науково-дослідній праці зосередився на своїй спеціальності, наближаючи томістичну схоластику до вимог східного богослов'я. З його догматичних творів важливіші про Святу Тройцю, походження Святого Духа і Святого Таїнства:

  • «Die Trinitatslehre des byzantinischen Patriarchen Photios», 1921
  • «De principo spirationis in SS. Trinitate», 1926
  • «Про Святі Тайни», 1953
  • «Die Auffassung des „Lebens“ nach dem Evangelium und I.Briefe des Hl. Johannes», 1965

Також цінні його праці на історичні, екуменічні теми.

Праці патріарха Йосипа були зібрані й перевидані як видання Українського Католицького Університету в Римі у 1968—1976 роках (томи І—VIII).

Твори

Йосип Сліпий — автор численних наукових, передусім богословських, але також філософських та історичних праць, пастирських промов і послань, навіть описів своїх пастиських мандрівок. Ці роботи були опубліковані у 18 томах видання «Твори Патріярха і кардинала Йосипа» у 1968—1996 роках. У 2014 році Український католицький університет видав спогади Йосипа Сліпого за редакцією його багатолітнього секретаря о. Івана Дацька та Марії Горячої:

  • Сліпий Й. Спомини / ред. Іван Дацько, Марія Горяча. — Вид. 2-ге. — Львів — Рим : Видавництво УКУ, 2014. — 608 с. — ISBN 978-966-2778-29-8.

Почесні звання

За наукові досягнення кардинал Сліпий був почесним членом НТШ з 1964 року, членом Тіберійської Академії в Римі — з 1965 року, почесним доктором УВУ — з 1969 року та трьох американських і одного канадського університетів.

Перепоховання

27–29 серпня 1992 року прах кардинала перепоховали, перенесли зі собору святої Софії в Римі до крипти в соборі святого Юра у Львові[8].

Вшанування пам'яті
Пам'ятна монета НБУ номіналом 2 грн., присвячена Йосифові Сліпому

Пам'ятники

Пам'ятні таблиці
  • Пам'ятна таблиця з барельєфом Йосипа Сліпого у Львові по вул. Коперніка
  • Пам'ятна таблиця Йосипу Сліпому у Харкові
  • На теперішній будівлі головної пошти у Львові зі сторони вул. Коперника встановили пам'ятну таблицю з його барельєфом.
  • 2005 року в Харкові встановили пам'ятну таблицю, яку демонтували за наказом місцевої влади у 2010 році та відновили у 2011 році[9].

Духовний центр імені Йосипа Сліпого

  • Музейно-меморіальний комплекс «Рідна хата» Патріярха Йосипа Сліпого (1998, Заздрість)

Музеї
  • У Львові 1997 року в будинку Богословської академії (нині УКУ) відкрили музей Йосипа Сліпого[10].
  • У селі Заздрість є Музей-садиба Йосипа Сліпого.
  • Музей-садиба Йосипа Сліпого

Навчальні заклади

Його іменем назвали Тернопільську вищу духовну семінарію у смт. Велика Березовиця Тернопільської області та НВК «Школа-колегіум Патріарха Йосипа Сліпого» в м. Тернополі.

  • Тернопільська вища духовна семінарія імені Патріарха Йосипа Сліпого у смт Велика Березовиця

Вулиці

У багатьох містах є вулиці на його пошанування. Зокрема, у Львові, Тернополі, Коломиї, Калуші та інших.

  • Вулиця Йосипа Сліпого у Львові

Заходи зі вшанування пам'яті

УГКЦ оголосила 2002 роком патріарха Йосипа Сліпого, в липні у Зарваницькому духовному центрі відбулася всеукраїнська проща, присвячена 110-річчю від дня народження Йосипа Сліпого, в якій взяли участь Любомир Гузар, священники з України, Канади, США, понад 200 тисяч прочан.

22 березня 2012 року Верховна Рада України прийняла постанову про відзначення 120-річчя від дня народження Йосипа Сліпого. Парламент рекомендував Кабінету Міністрів України утворити оргкомітет, розробити, затвердити план заходів із відзначення цього ювілею на державному рівні. Верховна Рада рекомендувала органам влади сприяти виданню праць Й. Сліпого; організувати проведення у Києві науково-практичної конференції на тему: «Роль Патріарха Йосипа Сліпого в державотворенні України та формуванні національної ідентичності українського народу»; ініціювати питання щодо здійснення заходів зі збереження та реставрації об'єктів, пов'язаних з його діяльністю. Національному банку України Верховна Рада рекомендувала випустити пам'ятні монети із серії «Видатні діячі України» із зображенням Й. Сліпого, а «Укрпошті» — видати серію поштових конвертів та здійснити випуск та спецпогашення марок з його портретом[11].

Львівська обласна рада проголосила 2017-й рік з нагоди 125-річчя з дня народження Верховного Архієпископа Української Греко-Католицької Церкви, багаторічного політичного в'язня радянських концтаборів — роком Йосипа Сліпого[12].

17 лютого 2017 року на державному рівні в Україні відзначався ювілей — 125 років з дня народження Йосипа Сліпого (1892—1984), предстоятеля Української греко-католицької церкви, архієпископа.[13]

Див. також

Примітки
  1. Заздрість // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — 608 с. : іл. — ISBN 978-966-457-246-7.
  2. Хом'як О. Сліпий бачив церкву вільною… — С. 7.
  3. Хома І. Йосиф Сліпий: отець та ісповідник Української мученицької Церкви. — Рим: Вид-во Салезіян. — Т-ва Святої Софії, 1992.
  4. Адамович О. На пошану пам'яті патріарха Йосифа Сліпого (до 125-річчя з дня його народження) / Олена Адамович // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. Медичні науки. — 2018. — Т. 52, № 1. — С. 202—204.
  5. 5-й канал, «Машина часу». — 2014. — 13 травня. — 23.45.
  6. Патріарх від Бога. — Експрес. — 2012. — 16 лютого.
  7. Дати з життя і діяльності Патріарха Йосипа Сліпого. ugcc.ua. Процитовано 19 травня 2019.
  8. Історичний календар: цей день в історії (30 Липня) // Інститут історії України.
  9. За наказом Кернеса у столиці Слобожанщини демонтували пам'ятну дошку, встановлену на честь Патріарха УГКЦ. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 8 грудня 2010.
  10. Музей-кімната Патріарха Йосипа Сліпого У вересні 1997 року в Львівській Богословській Академії (тепер УКУ) відкрили меморіальний музей Патріарха Української Греко-Католицької Церкви Кардинала Йосипа Сліпого // Сайт Українського Католицького Університету
  11. Постанова про відзначення 120-річчя від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого (Йосипа Коберницького-Дичковського)[недоступне посилання з липня 2019]
  12. ЛЬВІВСЬКА ОБЛРАДА ПРОГОЛОСИЛА 2017 РІК — РОКОМ В'ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА ТА ЙОСИПА СЛІПОГО. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 1 червня 2019.
  13. Постанова Верховної Ради України від 22 грудня 2016 року № 1807-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2017 році»

Джерела

Бібліографія

Література

Про Йосипа (Сліпого) у ЗМІ
  • Василь Уліцький. «Князя церкви» Йосипа Сліпого врятував президент Кеннеді // Цікава газета на вихідні. — 2018. — 16 лютого. — С. 4.
  • Розкрито правду про роль глави УГКЦ Йосифа Сліпого у вирішенні Карибської кризи 60-х років. Наукова стаття дослідника Романа Колядюка // Інтернет-портал «Воля народу»

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.