Готфрід Буйонський

Го́тфрід (лат. Godefridus; бл. 1060(1060) — 18 липня 1100) — один із керівників Першого хрестового походу (1096—1099), перший правитель Єрусалимського королівства (1099—1100). Герцог Нижньої Лотарингії (1087—1096). Представник франкського Фландрського дому. Народився у Булоні. Молодший син булонського графа Євстахія II і лотаринзької принцеси Іди. Брат булонського графа Євстахія III і майбутнього Єрусалимського короля Балдуїна I. Разом із родичами і васалами відгукнувся на заклик папи Урбана II допомогти православним Візантії у звільнені Святої Землі від мусульманського гніту. Продав власні володіння, зокрема Буйонський замок, що взяти участь у військовому паломництві. Очолив один із підрозділів хрестоносців Першого хрестового походу. Після тривалої облоги відвоював Антіохію у турків-сельджуків (1097—1098). Героїчно відзначився при звільненні Єрусалиму, першим здобувши міські мури (1099). Проголошений правителем міста, але відмовився прийняти корону там, де Христос носив терновий вінець. Задовільнився титулом князя (лат. princeps) та захисника Святого Гробу (лат. Advocatus Sancti Sepulchri). Розбив війська Фатимідського халіфату при Аскалоні (1099). Помер у Єрусалимі. Похований у Базиліці Святого Гробу. Його спадок перейшов до брата Балдуїна I, який прийняв титул короля Єрусалиму. Визначна постать історії християнства та лицарства. Один із дев'яти достойників, наднаціональний герой, взірець для європейського воїнства середньовіччя і нового часу.

Готфрід
фр. Godefroi de Bouillon
Готфрід
Захисник Гробу Господнього
22 липня 1099 — 18 липня 1100
Наступник: Балдуїн
Прапор
 Герцог Нижньої Лотарингії
1089 — 18 липня 1100
(під іменем Готфрід V)
Попередник: Конрад
Наступник: Генріх II і Балдуїн I
Прапор
 Граф Буйонський
1076 — 18 липня 1100
Попередник: Годфрід IV
Наступник: Балдуїн I і Євстахій III
 
Народження: 1060[1][2][…]
Булонь-сюр-Мер
Смерть: 1100
Єрусалим, Єрусалимське королівство
Поховання: Храм Гробу Господнього
Країна: Єрусалимське королівство
Релігія: Християнство
Рід: Булонський дім
Батько: Євстахій II[3]
Мати: Ida of Lorrained[3]

 Медіафайли у Вікісховищі

Імена
  • Готфрід Буйонський, або Бульйонський (лат. Godefridus Bullionensis, Goderfridus de Bullion) — за назвою Буйонського замку, який він продав єпископу, щоб взяти участь у Хрестовому поході.
  • Готфрід Булонський — за назвою батьківського Булонського графства.
  • Готфрід Єрусалимський — за назвою Єрусалимського королівства, першим правителем якого він став у 1099 р.
  • Готфрід V Лотаринзький — за номером правителя і назвою герцогства Нижньої Лотарингії, спадкоємцем якого він став у 1087 р.[4].
  • Годфруа, Жоффруа (фр. Godefroy), Годефройд (давньофр. Godefroid)

Біографія

Готфрід народився близько 1061 року. Він був другим сином булонського графа Євстахія II Довгобородого і його другої дружини, лотаринзької принцеси Іди, доньки Годфрід III Бородатого[5][6]. Готфрід мав старшого брата Євстахія ІІІ, майбутнього булонського графа, та молодшого Балдуїна I, майбутнього першого короля Єрусалима.

Його дядько, брат матері, Ґодфрід IV Лотаринзький) був бездітним і зробив Готфріда своїм спадкоємцем. У 1089 році, після смерті дядька, у віці 15 років, Готфрід стає герцогом Нижньої Лотарингії. Герцогство відігравало важливу роль у ті часи, воно слугувало своєрідним буфером між королівством Франція та німецькими землями, та охоплювало більшу частину сучасної Бельгії.

Готфрід був блакитнооким і мав русяву бороду; вирізнявся надзвичайною фізичною силою — класичний образ лицаря. Його простота і твердість у прийнятті рішень та реалізації планів, невибагливість, привітність із васалами були відомі всім. Абсолютно щира побожність контрастувала з духовними прагненнями більшості великих феодалів того часу, які більше турбувалися про послаблення ролі церкви і з жадобою поглядали на монастирські землі. Саме ця риса висунула Готфріда на чільну роль на останньому етапі Першого Хрестового походу (1096 — 1099).

Перший хрестовий похід
Проголошення Готфріда правителем Єрусалима

З 7 червня 1099 року брав участь у облозі Єрусалима. 15 липня керував останнім штурмом міста на північному сході. Його облогова башта першою досягла стін міста, з якої він у супроводі брата Євстахія і фламандських лицарів Летальда і Енгельберта з Турная першим увірвався у Єрусалим. У боях на стіні він зазнав поранення, але встановив прапор з хрестом на єрусалимських мурах. Це неймовірно підбадьорило хрестоносців, які навипередки заходилися штурмувати стіни і того ж дня успішно захопили Святе місто.

22 липня 1099 року проголошений королем. Проте він відмовився від золотої корони оскільки не хотів носити золотого вінця там, де Цар царів носив терновий вінець. Тому він був проголошений правителем Єрусалимського королівства з титулом «Захисник Гробу Господнього»[7].

12 серпня 1099 року розбив 20-тисячну армію Фатимідів у битві при Аскалоні.

Готфрід Буйонський помер 18 липня 1100 року. Тіло його було поховане на Голготі, поблизу Гробу Господнього, у Базиліці Святого Гробу.

Титули
  • Godefridus Lotharingiæ dux (Готфрід, герцог Лотарингії) — у Вільгельма Тірського[8]

Сім'я

Родовід
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Балдуїн II, булонський граф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Євстахій I, булонський граф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Аделіна, голландська графиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Євстахій II, булонський граф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Ламберт I, лувенський граф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Матильда, лувенська графиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Герберга, лотаринзька герцогиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Готфрід, князь Єрусалиму
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Гоцело I, лотаринзький герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Годфрід III, лотаринзький герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Іда, лотаринзька герцогиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Дода
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вшанування пам'яті

Італійський поет Торквато Тассо зробив Ґотфріда Булонського героєм своєї поеми «Звільнений Єрусалим», написаної у 1559—1575 роках.

Пам'ятники Ґотфріду Булонському встановлені на Королівській площі в Брюсселі та у його рідному місті Булонь-сюр-Мер.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118718266 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. CONOR.Sl
  3. Lundy D. R. The Peerage
  4. Murray 2000. p. 20.
  5. Butler, Alban; Burns, Paul (2000). Butler's Lives of the Saints. Continuum International Publishing Group. с. 93. ISBN 0-86012-253-0.
  6. Godefroi de Boulogne (І). Foundation for Medieval Genealogy. 14 травня 2007. Процитовано 23 листопада 2008.
  7. Whitworth Porter (2013). A History of the Knights of Malta. Cambridge Library Collection - European History. Cambridge University Press. с. 18. ISBN 9781108066228. Процитовано 20 травня 2014.
  8. William of Tyre I. XVII, p. 45, III.XXIII, p. 146, and IX.V, p. 370.

Бібліографія

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Готфрід Буйонський

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.