Гошів (Коростенський район)
Го́шів — село в Україні, в Овруцькому районі Житомирської області. Населення становить 767 осіб.
село Гошів | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район/міськрада | Коростенський район |
Громада | Овруцька міська громада |
Основні дані | |
Населення | 767 |
Площа | 13,71 км² |
Густота населення | 55,94 осіб/км² |
Поштовий індекс | 11155 |
Телефонний код | +380 4148 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°14′21″ пн. ш. 28°42′50″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
152 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | вул. Шевченка, 43, м. Овруч, Овруцький р-н, Житомирська обл., 11101; староста — вул. Центральна, 25, с. Гошів, Овруцький р-н, Житомирська обл., 11155 |
Карта | |
Гошів | |
Гошів | |
Мапа | |
Українська вчена Наталія Яковенко вважає, що Гошовські — давній український шляхетський рід гербу Сас взяли своє прізвище від назви села[1].
Історія
У 1906 році село Велико-Фосенської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 8 верст, від волосты 4. Дворів 303, мешканців 1659.
Під час загострення сталінських репресій проти українського народу в 30-ті роки 20-го століття органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 76 мешканців села, з яких 38 чол. розстріляно. Нині всі постраждалі від тоталітарного режиму реабілітовані і їхні імена відомі. Найбільше постраждали родини Баранівських, Левківських та Невмержицьких[2].
До 13 квітня 2017 року — адміністративний центр Гошівської сільської ради Овруцького району Житомирської області[3].
Примітки
- Н. Яковенко. Українська шляхта. Волинь і Центральна Україна.— Київ, 2008
- «Реабілітовані історією» (Житомирська область).
- Гошівська сільська рада Житомирська область, Овруцький район. Верховна Рада України. Процитовано 1 серпня 2020.
Джерела
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. -- ISBN 966—690 –090 — 4
- Список населених місць Волинскої губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.