Гранулоцитарний анаплазмоз

Гранулоцитарний анаплазмоз (також раніше гранулоцитарний ерліхіоз, англ. granulocytic ehrlichiosis / anaplasmosis) інфекційна хвороба з ураженням крові, переносниками якої є кліщі. Термін використовується при описі хвороби тварин, у людей існує різновид гранулоцитарний анаплазмоз людини[1].

Гранулоцитарний анаплазмоз
Спеціальність інфекційні хвороби і ветеринарія
Причини Анаплазма
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 A79.8
MeSH D000712

Анаплазмоз також називають «жовтим мішком», оскільки у зараженої тварини може розвинутися жовтяниця. Інші ознаки хвороби включають схуднення, діарею, блідість шкіри, агресивну поведінку та гарячку.

Етіологія

Збудник анаплазма, рід родини Ehrlichiaceae ряду Рикетсії: кровепаразити жуйних тварин. Форма тіла округла, діаметр до 1 мкм. Розмножуються діленням. Поширені анаплазми по всій земній кулі. У червоних кров'яних клітинах великої рогатої худоби паразитує A. marginale, у овець і кіз A. ovis.

Епідеміологічні особливості

Механічна та біологічна передача працюють по-різному, але обидва призводять до інфікування еритроцитів. Механічна передача відбувається двома способами: перший, коли еритроцити заражаються збудником внаслідок контактного механізму передачі інфекції через штучне пошкодження шкіри — при застосуванні хірургічного обладнання, включаючи голки, знімальні роги, вушні бірки, кастраційні ножі та інструменти для татуювання. Біологічна передача включає інший механізм передачі інфекції трансмісивний, коли зараження відбувається через укус комах, які переносять паразитів Anaplasma. Переносниками є іксодові кліщі, гедзі та інші. Існує багато різних видів кліщів, які можуть переносити анаплазм.

Лікування

Тетрациклінові препарати є найпоширенішим засобом лікування анаплазмозу і можуть забезпечити тварині видужання на певний період часу.

Профілактика

Хоча нині не існує живих або інактивованих вакцин, ефективних для всіх штамів A. marginale, є інші засоби профілактики. Боротьба з кліщами та мухами для стад жуйних тварин може бути ефективною, але вона є трудомісткою. Проводять також тестування всіх жуйних тварин у стаді та виведення з нього будь-яких особин, які дали позитивний результат на анаплазмоз, що створює стадо, вільне від анаплазмозу, як це відбувається при бруцельозі.

Примітки

  1. CDC - Anaplasmosis: Questions and Answers | Tickborne Rickettsial Diseases. Архів оригіналу за 27 серпня 2009. Процитовано 18 серпня 2009.

Література

  • Goodman, J. L. Human Granulocytic Anaplasmosis (Ehrlichiosis) / / JL Goodman, DT Dennis, DE Sonenshine (eds) Tick-Borne Diseases of Humans. Washington, D.C.: ASM Press, 2005, pp. 218–238.
  • Hagan, W. A., Timoney, J. F. Hagan and Bruner's Microbiology and Infectious Diseases of Domestic Animals. Cornell: Cornell University Press, 1988.
  • Lashley, F. R. Lyme Disease, Ehrlichiosis, Anaplasmosis and Babeosis / / FR Lashley, JD Durham. Emerging Infectious Diseases ^ Trends and Issues. NY: Springer, 2007.
  • Murray, Patrick R.; Rosenthal, Ken S.; Pfaller, Michael A. Medical Microbiology, Fifth Edition. United States: Elsevier Mosby, 2005.
  • Ristic, M. Diseases of Cattle in the Tropics. NY: Springer, 1982.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.