Граф Лінкольнський

Вірогідно, вперше титул графа Лінкольнського було започатковано королем Стефаном Блуаським близько 1139 року для Вільгельма д'Обіньї, 1-го графа Арундела (пом. 1176). Хоч свідчення про використання Вільгельмом цього титулу належать до 1143 року, вочевидь надання відбулось набагато раніше, оскільки воно стало однією з причин участі Вільгельма де Румара (пом. 1161), одного з найбільших феодалів Лінкольнширу, у змові проти короля у 1140 році. У грудні 1140 року Стефан Блуаський був змушений задовольнити претензії Румара й надати йому титул графа Лінкольна. Однак вже у 1147 році, ймовірно у зв'язку з участю Вільгельма де Румара у заколоті Ранульфа де Жернона, титул було передано Гілберту де Ганду (пом. 1156), одному з відданих соратників короля.

У 1217 році графом Лінкольна став Ранульф де Блондевіль, 4-й граф Честер, один з найбільш могутніх аристократів початку XIII століття, що відігравав центральну роль в англійській адміністрації за часів неповноліття Генріха III. Після його смерті 1232 року титул графа Лінкольнського було визнано за Джоном де Ласі (пом. 1240), одруженим з племінницею Ранульфа, та його нащадками. Остання графиня Лінкольн з роду де Ласі була заміжня за Томасом Плантагенетом, графом Ланкастером (пом. 1322), що призвело до переходу володінь графів Лінкольн до Ланкастерів. В середині XIV століття титул мав Генрі Гросмонтський (пом. 1361), один з найбільших англійських полководців початку Столітньої війни. Після його смерті титул повернувся у розпорядження корони.

У 1467 році титул графа Лінкольна було надано юному Джону де ла Полю (пом. 1487), племіннику англійських королів Едуарда IV й Річарда III з дому Йорків. У період правління останнього граф Лінкольнський був проголошений спадкоємцем корони Англії. Після загибелі Річарда III у битві під Босвортом 1485 року й захоплення англійського престолу Генріхом VII Тюдором, Джон де ла Поль очолив партію Йорків. У 1487 році граф Лінкольн керував вторгненням в Англію й був убитий у битві під Стоук Філд, останній битві війни Червоної та Білої троянд.

Едвард Клінтон,
1-й граф Лінкольнський

Наступна креація титулу відбулась 1525 року. Графом Лінкольнським став Генрі Брендон (пом. 1534), єдиний син Чарльза Брендона, герцога Саффолка, й Марії Тюдор, молодшої сестри короля Генріха VIII. Рання смерть Генрі Брендона, який помер бездітним у 1534 році, суттєво ускладнила проблему спадкування англійської корони, що дозволило племінниці графа Лінкольна леді Джейн Грей у 1553 році ненадовго заволодіти престолом Англії.

Сучасні графи Лінкольнські ведуть своє походження від Едварда Клінтона (пом. 1582), лорда-адмірала Англії часів правління Едуарда VI, Марії I та Єлизавети I, якому 1572 року було надано титул графа Лінкольн. З цього часу титул належав дому Клінтонів. У 1768 році Клінтони успадкували також титул герцога Ньюкасл-андер-Лайн. Серед графів Лінкольн з дому Клінтонів найвідоміші Генрі Пелем-Клінтон (пом. 1864), 5-й герцог Ньюкасл-андер-Лайн, який був військовим міністром Великої Британії в уряді Джорджа Гамільтона, а також Френсіс Пелем-Клінтон-Гоуп, 8-й герцог Ньюкасл-андер-Лайн (пом. 1941), власник знаменитого алмазу Гоуп. Після припинення прямої чоловічої лінії роду Клінтонів у 1988 році герцогський титул припинив своє існування, а титул графа Лінкольнського перейшов у спадок до нащадка молодшої лінії Клінтонів Едварда Гораса Фієннс-Клінтона (пом. 2001), що проживав у передмісті Перта у Західної Австралії й дізнався про своє право на титул з газет. Нині титул графа Лінкольн належить його онуку Роберту Едварду Фієннс-Клінтону (нар. 1972).

Резиденцією графів Лінкольнських з дому Клінтонів є Кламбер-Хаус у Ноттінгемширі, зруйнований 1938 року.

• The Complete Peerage (англ.)
• Ранні графи Лінкольн (англ.)