Грибков Анатолій Іванович

Анатолій Іванович Грибков (нар. 23 березня 1919(19190323), Духове, Бобровського повіту Воронезької губернії, тепер Лискинського району Воронезької області, Російська Федерація — 12 лютого 2008, місто Москва) — радянський військовий діяч, командувач військ Ленінградського військового округу, начальник штабу Об'єднаних Збройних сил держав — учасниць Варшавського договору, генерал армії (29.10.1976). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1976—1981 роках. Член ЦК КПРС у 1981—1989 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 8—11-го скликань. Кандидат військових наук. Доктор історичних наук. Професор Російської Академії природничих наук.

Грибков Анатолій Іванович
Народився 23 березня 1919(1919-03-23)
Духове, Бобровського повіту Воронезької губернії, тепер Лискинського району Воронезької області, Російська Федерація
Помер 12 лютого 2008(2008-02-12) (88 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство  СРСР,  Росія
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Знання мов російська
Учасник радянсько-фінська війна, німецько-радянська війна і Карибська криза
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР
Військове звання генерал армії
Партія КПРС
Нагороди

Життєпис

Народився в багатодітній селянській родині. У 1936 році закінчив сім класів школи селянської молоді. У 1938 році закінчив Тамбовський технікум механізації сільського господарства. Працював у колгоспі, потім механіком машинно-тракторної станції.

У Червоній армії з 1938 року. У грудні 1939 року закінчив Харківське бронетанкове училище імені Сталіна. Відразу направлений у діючу армію на фронт радянсько-фінської війни. Командував танковим взводом у складі п'яти танків Т-26. Воював в районі Кандалакші.

У 1940—1941 роках — помічник начальника штабу окремого танкового батальйону з розвідки Прибалтійського військового округу, служив в Латвійській РСР.

Член ВКП(б) з 1941 року.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. З перших днів війни командував танковою ротою. У складі 127-ї танкової бригади брав участь в боях в Білорусії і Смоленської області. За особистим наказом командувача військ 16-ї армії генерал-майора Рокосовського у вересні 1941 року направлений на навчання до Військової академії імені Фрунзе (прискорений курс), яку закінчив в травні 1942 року. Під час навчання в жовтні 1941 року, при прориві ворогом радянського фронту, служив командиром розрахунку протитанкової гармати московського ополчення.

З травня 1942 року — представник Генерального штабу в 1-м танковому корпусі генерала Катукова на Брянському фронті. З жовтня 1942 року — представник Генерального штабу в 1-му механізованому корпусі генерала Соломатіна на Калінінському фронті. З 1944 року входив до робочої групи представника Ставки Верховного Головнокомандування маршала Василевського. З травня 1944 року — офіцер-оператор прибалтійського напрямку оперативного управління Генерального штабу.

Після війни служив у Генеральному штабі Збройних сил СРСР.

У 1951 році закінчив із золотою медаллю Військову академію Генерального штабу Збройних сил СРСР імені Ворошилова.

З березня 1952 року служив начальником відділу оперативної підготовки штабу Ленінградського військового округу, з січня 1956 року — начальником оперативного управління штабу Ленінградського військового округу.

З грудня 1959 по листопад 1960 року — начальник оперативного управління штабу Київського військового округу.

З листопада 1960 року — заступник начальника, з січня 1961 року — начальник оперативного управління головного оперативного управління Генерального штабу Збройних сил СРСР. У період Карибської кризи з жовтня по листопад 1962 року перебував на Кубі в якості представника міністра оборони СРСР на чолі оперативної групи радянських генералів і адміралів. Після врегулювання кризи деякий час займався підготовкою працівників кубинського Генерального штабу.

З грудня 1963 року — заступник начальника головного оперативного управління Генерального штабу.

З червня 1965 по грудень 1968 року — командувач військ 7-ї гвардійської армії Закавказького військового округу, яка дислокувалася в Вірменській РСР.

У грудні 1968 — січні 1973 року — 1-й заступник командувача військ Ленінградського військового округу.

У січні 1973 — вересні 1976 року — командувач військ Ленінградського військового округу.

У 1975 і в 1978 роках закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу Збройних сил СРСР.

23 квітня 1976 — 24 січня 1989 року — 1-й заступник начальника Генерального штабу Збройних сил СРСР — начальник штабу Об'єднаних Збройних сил держав — учасниць Варшавського договору.

З січня 1989 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З січня 1992 року — у відставці в Москві. Написав декілька книг мемуарного жанру: «На службі Радянського Союзу», «Доля Варшавського договору», «Операція «Анадир»», «Сповідь лейтенанта». «Зустрічі з полководцями».

Помер 12 лютого 2008 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Військові звання

Нагороди

Примітки

    Джерела
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.