Гривда
Гривда (біл. Грыўда) — річка в Білорусі, у Слонімському й Івацевицькому районах Гродненської й Берестейської областей. Ліва притока Щари (басейн Балтійського моря).
Гривда | |
---|---|
52°49′53″ пн. ш. 25°31′35″ сх. д. | |
Витік | у селі Кошлавічи Слонімського району |
• координати | 53°02′11″ пн. ш. 25°02′36″ сх. д. |
Гирло | Щари |
• координати | 52°49′53″ пн. ш. 25°31′35″ сх. д. |
Похил, м/км | 0,5 м/км |
Басейн | Балтійського моря |
Країни: | Білорусь |
Регіон |
Гродненська область Берестейська обл. |
Довжина | 85 км |
Площа басейну: | 1330 км² |
Середньорічний стік | 5,8 м³/с |
Притоки: |
Шевалевщина, Гнийнянка (права) Булла, Булянка, Руднянка (ліві) |
Ідентифікатори і посилання | |
GeoNames | 628041 |
Назва
- Гривда — має західнобалтське (ятвязьке) походження[1].
Опис
Довжина річки 85 км, похил річки — 0,5 м/км, середньорічна витрата води у гирлі — 5,8 м/км, площа басейну водозбору 1330км². Формується притоками, водоймами та багатьма безіменними струмками.
Розташування
Бере початок у селі Кошлавічи Слонімського району. Спочатку тече переважно на південний схід через село Гривду і у Івацевічах повертає на північний схід. На пінічно-східній околиці Вішневки впадає у річку Щару, ліву притоку Німану.
Притоки: Шевалевщина, Гнийнянка (права); Булла, Булянка, Руднянка (ліві).
Населені пункти вздовж берегової смуги: Стародевятківка, Шигани, Новодевятківка, Урач, Хорошча, Сенькавичі, Любишчиці, Добринева[2].
Примітки
- Вūga 1923, p. 100; Седов 1964. С. 36—51.
- Трёхвёрстная военно-топографическая карта Российской империи, ряд XVII, лист 4-1, 1865 год // Добрынева // р. Гривда (рос.).
Бібліографія
- Блакітны скарб Беларусі: Рэкі, азеры, вадасховішчы/ Маст.: Ю. А. Тарэеў, У.І. Цярэнцьеў — Мн.: БелЭн, 2007.-480
- Седов, В.В. Курганы ятвягов // Советская археология, № 4. Москва: Наука, 1964. С. 36—51.
- Вūga, К. Jotvingu zemes upiu vardu galune-da // Tauta ir Źodis. I, Kaunas, 1923, p. 100.
Посилання
- Hrywda, wś i dobra nad rz. t. n. pow. słjnimski, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 596. (пол.)