Григорій (Миткевич)
Григорій (Миткевич) (в миру Микола Васильович Миткевич; нар. 14 (26) травня 1807, Жуків Чернігівської губернії. — пом. 13 (27) квітня 1881) — український релігійний діяч в Росії і Татарстані. Випускник Київської духовної академії. Архієпископ Калузький і Боровський безпатріаршої РПЦ. Фактично перезаснував знаменитий монастир Оптина пустинь. Один із останніх архієреїв РПЦ — українців, які впроваджували «малоросійські» духовні традиції в Росії та країнах тюркського Поволжа.
| Григорій (Миткевич) | |
|---|---|
.jpg.webp) | |
| Релігія: | православ'я |
| Дата народження: | 26 травня 1807 |
| Місце народження: | Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті: | 27 квітня 1881 (73 роки) |
| Країна: |
 Російська імперія |
Життєпис
Народився на Гетьманщині, яку щойно перетворено на Чернігівську губернію Російської імперії. Батько — священик Миколай Миткевич. 1827 закінчив Чернігівську духовну семінарію. 1828 вступив до Київської духовної академії, яку закінчив у жовтні 1831 зі ступенем магістра, і був залишений при ній бакалавром.
10 жовтня 1831 в Києво-Братському монастирі пострижений у чернецтво, 25 жовтня висвячений у сан ієродиякона, а 30 жовтня — у сан ієромонаха і зарахований до Києво-Печерської лаври.
13 жовтня 1833 призначений інспектором Київської духовної семінарії, а з 23 липня 1838 — інспектор Київської духовної академії.
Еміграція в Московію
Хоча в Московії давно пройшла мода на «малороссийскую ученость», чутка про адміністративні здібності ченця Григорія сягнула за Україну. 22 грудня 1838 його призначають ректором Ярославської духовної семінарії, яку заснував його великий попередник із України — священномученик Арсеній (Мацеєвич).
За шість років українця відправляють далі, в епіцентр конфесійного протистояння Московії з татарами — Казань. З 5 травня 1844 він ректор Казанської духовної академії і настоятель Углицького Олексіївського монастиря — одного з центрів русифікації Татарстану.
Навчальні заклади, в яких йому доводилося трудитися, незважаючи на його суворість, згадували про нього з глибокою симпатією. Казанська духовна академія зобов'язана йому зовнішнім благоустроєм та внутрішньої організованістю.
9 грудня 1851 хіротонізований на єпископа Калузького і Боровського Московської ПЦ. При ньому в єпархії відкриті парафіяльні школи і жіноче єпархіальне училище.
Архієпископ Григорій сприяв виданню «Калузьких єпархіальних відомостей», заснував братство святого Іоанна Богослова для пропаганди синодального православ'я серед російських старовірів.
Будучи сам суворим подвижником, архієпископ Григорій любив і цінував подвижництво. При ньому фактично й набула слави відома в Московії Оптина пустинь і повстала з руїн Тихонова пустинь, знищена імперським урядом.
20 квітня 1869 возведений у сан архієпископа.
Архієпископ Григорій був почесним членом Російського археологічного товариства, Казанської духовної академії, членом піклувального комітету про поранених і хворих воїнів, віце-президентом калузького опікунського Комітету про в'язниці.
Помер 13 квітня 1881, на день Святої Пасхи.