Григорій (Немцов)
Єпископ Григорій (в миру Григорій Немцов); нар. 1828, Сороки, Бессарабія — пом. 16 грудня 1898, Софія) — єпископ автокефальної Православної церкви Болгарії у період «грецької схизми», митрополит Доростольський і Червенський (1872—1898). Голова Священого Синоду БПЦ.
| Григорій (Немцов) | |
|---|---|
| Григорий Немцов | |
 | |
| Народився |
1828 Сороки, Бессарабія |
| Помер |
16 грудня 1898 Русе, Болгарія |
| Громадянство |
 Болгарія |
| Діяльність |
єпископ Православної церкви Болгарії митрополит Доростольський і Червенський |
| Alma mater |
Грецьке училище (Каріес (Айон-Орос)) Духовне училище (Константинополь) Богословське училище (остров Халкі) |
| Членство | Болгарська академія наук |
| Конфесія | православ'я |
Біографія
Народився 1828 в місті Сороки у Молдові. Початкову освіту здобув у рідному місті. З юних років прагнув до церковного служіння. Впродовж деякого часу був послушником в Нямецькому монастирі у західній Молдові. У 17-річному віці відправився на гору Афон, де став послушником у Хіландарському болгарському монастирі.
15 липня 1847 року в Хіландрському монастирі пострижений у ченці з ім'ям Григорій. На Афоні познайомився з архімандритом Неофітом Бозвелі та ієромонахом Іларіоном Макаріопольським, який і став його духовноком.
Пізніше навчався в грецькому училищі в Каріесі. Зберіг більшу частину багатої бібліотеки архімандрита Неофіта.
У грудні 1850 року, разом з ієромонахом Іларіоном, переїхав до Константинополя.
21 травня 1851 року висвячений у сан диякона. Навчався в духовному училищі в Константинополі. 1857 року, за пропозицією Єрусалимського патріарха Кирила, ієродиякон Григорій вступив до найвідоммішого грецького Богословського училища — на острові Халкі, яке закінчив з відзнакою 1863 року, отримавши ступінь доктора богослов'я.
З 1864 року викладав у Богословському училищі святих Кирила і Мефодія в Константинополі і служив в болгарській церкві святого Стефана.
4 серпня 1866 року єпископом Іларіоном Макаріопольським висвячений у священики, 6 серпня того ж року зведений у сан архімандрита.
Після проголошення 1870 року султанського фірману, який дозволяв створення Болгарського екзархату, архімандрит Григорій бере активну участь у виборах болгарського екзарха та розбудові автокефальної Болгарської Церкви.
18 червня 1872 року обраний єпископом Доростольсько-Червенської митрополії з кафедрою в місті Рущук. 1 липня в Константинополі відублася хіротонія на єпископа Доростольського і Червенського БПЦ.
У 1875—1878 роках тимчасово керував Тирновською митрополією.
У квітні 1877 року був кандидатом при обранні Болгарського екзарха, але при голосуванні програв 1 голос митрополиту Ловчанському Йосифу Йовчеву.
У Князівстві Болгарія
Після створення Болгарського князівства, активно брав участь у розбудові Болгарської церкви. Брав участь в Установчих зборах 1879 року як представник Консервативної партії.
З 1887 року був головою Священного синоду. Зберігав дружні стосунки з князем Фердинандом I. За посередництва митрополита Григорія в 1890 був вирішений конфлікт між Урядом Болгарії і Священним Синодом БПЦ.
З 1881 року член-кореспондент, а з 1884 року — член Болгарського літературного товариства (згодом — Академія наук).
Помер 16 грудня 1898 року в Софії. Похований у кафедральній церкві Святої Трійці в Русе.
Посилання
- Митрополит Григорий на сайте Русенской епархии
- Отношение към революционно-освободителното движение
Джерела
Билчев Тодор (съставител). Митрополит Григорий, Доростолски и Червенски (1872-1898). Документален сборник. — Русе, 1998. Билчев, Тодор. Обретенският духовен храм «Света Троица». В. Търново, 2010, 83 с. — има и за митрополит Григорий Хр. Темелски. ГРИГОРИЙ // Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — Т. XII. — С. 579. — 752 с. — 39 000 экз. — ISBN 5-89572-017-Х.