Грисюк Володимир Петрович

Володимир Грисюк
англ. Volodymyr Hrysiuk
	173px width = 300 Вільнюс, травень 2015
Народився	28 липня 1993 (28 років); Луцьк
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	журналіст
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Володи́мир Грисю́к (нар. 28 липня 1993, Луцьк) — український журналіст, медіаексперт та дослідник масових комунікацій.

Біографія

Народився 28 липня 1993 року в місті Луцьку. Батько за освітою музикант, мати — кондитер, сестра — викладач живопису та рисунку, кандидат наук з мистецтвознавства[1].

Закінчив з відзнакою Інститут філології та журналістики ВНУ ім. Лесі Українки (2011—2015) та юридичний факультет цього ж університету (2011—2017). Отримав диплом магістра медіакомунікацій з відзнакою в Інституті журналістики КНУ ім. Т. Шевченка (2015—2017). З 2017–2021 рр. — аспірант, здобувач ступеня доктора філософії Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка.

Член Національної спілки журналістів України (НСЖУ) з 23 червня 2019 р.[2].

Працював у видавництві «Фоліо». Писав для «Газети по-українськи» (Gazeta.ua), журналу «Країна». 2017–2021 рр. – співпрацює з сайтом «Сегодня» [3]. У 2021 – випусковий редактор, керівник розділу Life видання Obozrevatel [4].

Викладав курс сучасного мистецтва у ВНУ ім. Лесі Українки (Луцьк) [5] [6], журналістику в КиМУ (Київ) [7] [8]. З 2021 – викладач кафедри журналістики та нових медіа у Київському університеті імені Бориса Грінченка (Київ) [9]

Наукова діяльність

В. Грисюк займається дослідженням контенту сексуального характеру в українських масмедіа [10] [11] [12]. Тема дисертаційного дослідження — «Репрезентація сексуальності в українських масмедіа» [13] [14] [15][16]. Науковий керівник: професор, академік АН ВШ України В. Різун [17].

У рамках міжнародної програми стажувався у Вірменії [18].

Творчість

В журналі «Країна» виходять авторські колонки В. Грисюка. Блоґи — на сайті журналу «Новое время» [19], «Детектор медіа» [20], «Обозреватель».

Відзнаки

Стипендія ім. Уласа Самчука (2013)
Стипендіат Вічного фонду Радіонів[21] (Австралія, 2012)
Стипендіат фонду Віктора Пінчука «Завтраю.UA»[22] [23](Київ, 2014)
Стипендія Президента України (2014)
Срібний нагрудний знак СНУ ім. Лесі Українки[24] (2015)
Стипендія ім. професора А.А. Чічановського[25] (Київ, 2016)[26]
Переможець літературних конкурсів «Неповторність» (2019, за збірку есе) [27], «УРБА-Перехрестя-2015»[28].

Перемагав у конкурсах наукових робіт з української мови та літератури (Кам'янець-Подільський, 2012), з видавничої справи та редагування (Львів, 2014), з юридичних наук (Луцьк, 2014), з соціальних комунікацій[29] (Маріуполь, 2015, 2016).

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Кафедра дизайну Луцького НТУ. Архів оригіналу за 20 грудня 2016.

[2] Національна спілка журналістів України: офіційний сайт, київський відділ. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 16 серпня 2019.

[3] Авторські статті В. Грисюка на сайті "Сегодня".

[4] Авторські статті та інтерв'ю В. Грисюка на сайті Obozrevatel.

[5] Розклад занять Волинський національний університет імені Лесі Українки.

[6] Факультет культури і мистецтв ВНУ ім. Лесі Українки. Цикл професійної підготовки магістрів.

[7] Відкрита онлайн-лекція Володимира Грисюка на тему "Особливості роботи журналіста в сучасних онлайн-медіа".

[8] Кафедра соціальних комунікацій Київського міжнародного університету.

[9] Грисюк Володимир Петрович, викладач кафедри журналістики та нових медіа: профіль на офіційному сайті Інституту журналістики Київського національного університету імені Бориса Грінченка.

[10] Специфіка поширення "сексуального контенту” в українському телепросторі

[11] В Волынском университете провели «эротический тренинг»: говорили о эротике и порнографии в медиа. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.

[12] Мазана хата, або Як на вечорницях трясли калину

[13] Сексуальний контент на українському телебаченні: суспільна користь і небезпека

[14] У Луцьку дискутували про сексуальну культуру суспільства

[15] Профіль Володимира Грисюка в Google Академія

[16] Наукова сторінка Інституту журналістики: конференції та наукові статті - автор Володимир Грисюк. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 17 жовтня 2018.

[17] Енциклопедія Київського національного університету імені Тараса Шевченка

[18] Медійники з Грузії, Вірменії, Німеччини та України обміняються досвідом роботи під час збройних конфліктів

[19] Тревел-блоґ Володимира Грисюка на сайті "Новое время"

[20] Блоґ Володимира Грисюка на сайті "Детектор медіа"

[21] Нові стипендії Вічного фонду Степана та Євгенії Радіонів з Австралії студентам Інституту філології та журналістики.

[22] Студенти СНУ імені Лесі Українки – стипендіати «Завтра.UA».

[23] Науково-дослідна частина. У виші презентували стипендіальну програму «Завтра.UA».

[24] Лесиному вишу – три чверті віку.

[25] І.М. Забіяка (24.10.2013). Чічановський Анатолій Анатолійович.

[26] Стипендіальна програма імені професора А.А. Чічановського. 28.11.2016. Архів оригіналу за 20.12.2016.

[27] Назвали переможців «Неповторності» (2019).

[28] Переможці та дипломанти "Урба-Перехрестя-2015".

[29] У МДУ відбувся ІІ тур Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт в галузі соціальних комунікацій. Архів оригіналу за 20 грудня 2016.