Грицишин Володимир Омелянович

Народився 23 квітня 1953, Могильниця, (нині — Нова Могильниця Тернопільського району) Тернопільська область. В дитинстві і юності жив у Сумській області[1].

Отримав вищу освіту, закінчивши в 1976 році Харківський політехнічний інститут за спеціальністю «Технологія неорганічних речовин». Один із учнів всесвітньо відомого вченого, академіка В. І. Атрощенка[2]. Після завершення навчання, як один з кращих випускників інституту, був запрошений на роботу до Сєвєродонецького виробничого об'єднання «Азот», в цех аміаку, де пропрацював з 1976 до 1993 і пройшов кар'єрний шлях до заступника начальника цеху.

У 1979 році був призваний до лав радянської армії. Служив у залізничних військах, брав участь у будівництві Байкало-Амурської магістралі[3].

Після армії повернувся до Сєвєродонецького виробничого об'єднання «Азот». За часи роботи на підприємстві В. О. Грицишиним було створено 8 винаходів, 6 з яких було втілено у виробництво[3]. Ним було також запропоновано і впроваджено багато раціоналізаторських пропозицій. Відзначений нагрудним знаком «Винахідник СРСР».

З 1994 до 2010 — міський голова Сєвєродонецька[4].

У 2001 році закінчив Українську академію зовнішньої торгівлі за спеціальністю «менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»[1]. Кандидат економічних наук (2004)[5].

Знак почесного громадянина міста Єленя Ґура, виданий Грицишину В.О.

Почесний громадянин міста Єленя Ґура, Польща (2008)[6].

7 червня 2011 року назначений виконувачем обов'язки директора Сєвєродонецької ТЕЦ[7].

З 2014 року очолював ТОВ «Таун-сервис» (Сєвєродонецький водоканал)[8].

2014 — після звільнення Сєвєродонецька від проросійських терористів, на прохання голови Луганської облдержадміністрації Г. Москаля, став його заступником і займався питаннями життєзабезпечення громадян підконтрольної Україні частини Луганської області[8]. За цю роботу нагороджений Почесною відзнакою «За розвиток регіону» на підставі розпорядження голови Луганської облдержадміністрації Г.Г. Москаля.

З 2015 року — пенсіонер.

За часів перебування на посаді міського голови Сєвєродонецька В.О. Грицишин приділяв основну увагу житлово-комунальній сфері. На здивування і незадоволення луганських чиновників В.О. Грицишиним на баланс міста були взяті водоканал та теплозабезпечуючі підприємства[9]. Наступними кроками стало будівництво теплового та каналізаційного колектору, ремонти житлового фонду та приведення у належний стан автодоріг. Місто активно будувалося[1], що значно зменшило черги на житло. За часів його роботи побудовано Свято-Христо-Різдвяний Собор[1], створені можливості для розвитку малого та середнього бізнесу, завдяки чому в місто прийшли підприємці з інших міст і регіонів — відкрилися великі торговельні центри та супермаркети, ремонтні та сервісні підприємства, збільшена та обладнана площа ринків. Велика увага приділялася розвитку культури та спорту — підтримувалося функціонування безкоштовних спортивних секцій для дітей та молоді, діяльність ВК «Сєвєродончанка», залучалися спонсори для проведення культурно-розважальних програм, що проводилися на площі в центрі міста на різноманітні свята. В місті регулярно проходили європейські чемпіонати по волейболу та великому тенісу.

З 90-х років ХХ ст. В.О. Грицишин відкрито виступав, як прихильник національно-патріотичних сил.

На виборах 2010 року посів друге місце, поступившись регіоналу Валентину Казакову[10].

Під час окупації міста проросійськими терористами у 2014 році В.О. Грицишин був весь час на робочому місці (директор ТОВ «Таун-сервис»), керував ремонтними та відновлювальними роботами з забезпечення міста водою[8].

2015 рік — Володимир Грицишин знову балотувався на пост міського голови[11]. Вийшов у другий тур. Набрав 37,62% (9433) голосів при явці виборців всього 26,8%[12].

Державні ордени

• Орден «За заслуги» І ступеня (11.04.2008).
• Орден «За заслуги» ІІ ступеня (21.08.2004).
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (04.08.1998).

Церковні ордени

• Орден «Різдва Христова» І ступеня (2001).
• Орден «Різдва Христова» ІІ ступеня (2000).
• Орден святих преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських (1999).
• Орден святого рівноапостольного князя Володимира І ступеня.
• Орден святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня.
• Орден святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня.
• Орден преподобного Нестора-Літописця І ступеня (2011).
• Орден преподобного Нестора-Літописця ІІ ступеня.
• Орден «Святий Дмитро Солунський» IV ступеня.
• Орден «Ярослава Мудрого».
• Орден «1020-річчя Хрещення Київської Русі».
• Орден «Покрова Пресвятої Богородиці».
• Орден «Георгія Победоносця».

Козацькі нагороди

• Орден Міжнародного союзу козацтва «Віра. Честь. Слава» ІІІ ступеня.
• Орден «Козацька слава» ІІ ступеня (16.04.2004).
• Орден Міжнародного союзу козацтва «Вірність козацьким традиціям» (15.11.2006. №31).
• Орден «За патріотизм» І ступеня (28.10.2006).
• Орден Українського козацтва «Віра» IV ступеня.

Медалі

• Медаль «За трудову доблесть» (04.04.1981).
• Медаль «За будівництво Байкало-Амурської магістралі» (14.10.1983).
• Медаль «15 років збройним силам України».
• Медаль «Захисник Вітчизни»
• Медаль «Успіння Пресвятої Богородиці» (28.08.2006).
• Медаль «Незалежність України» (11.04.2004).
• Медаль «10 років Харківського Собору».
• Медаль «За заслуги» І ступеня.
• Медаль «За заслуги» ІІ ступеня.
• Медаль «За заслуги» ІІІ ступеня.
• Медаль Української спілки ветеранів Афганістану «За громадську мужність» (11.02.2004).
• Медаль "За жертовність і любов до України" (09.07.2015).

Нагрудні знаки

• Нагрудний знак «Винахідник СРСР».
• Нагрудний знак «Відмінник освіти України».
• Нагрудний знак «За заслуги перед містом».
• Знак пошани Управління МВС України в Луганській області ІІ ступеня.
• Нагрудний знак «Асоціація міст України».
• Нагрудний знак «За мужність та любов до Вітчизни».
• Нагрудний знак Міністра оборони України.
• Почесна відзнака «За розвиток регіону» (24.05.2015).
• Почесна відзнака «За вільну Луганщину» захисникам, волонтерам і патріотам Луганщини (22 липня 2019 р.).

Почесні грамоти

• Почесна грамота ЦК ВЛКСМ
• Почесна Грамота Верховної Ради України (24.05.2004. № 567).
• Почесна Грамота Кабінету міністрів України «Народна шана».

Пам’ятні годинники

• Нагороджений пам’ятним годинником від Президента України Л.Д. Кучми.
• Нагороджений пам’ятним годинником від Голови Верховної Ради В.М. Литвина.