Гродський Семен Іванович
Семе́н Іва́нович Гродський (Соломон; ? — 7 жовтня 1692) — український дипломат часів гетьмана Івана Мазепи.
| Гродський Семен Іванович | |
|---|---|
| Народився |
невідомо Броди, Королівство Галичини та Володимирії |
| Помер | 7 жовтня 1692 |
| Діяльність | чернець, дипломат |
Життєпис
Народився в Бродах у міщанській родині. За гетьмана Петра Дорошенка його батько переїхав до Чигирина. З 1671 протягом 6 років був при гетьмані Петрові Дорошенку. У 1677 році попав у татарський полон, звідки у 1678 році втік. Після чого жив 2 роки у батька в Полтаві.
У 1680 році розпочав чернече життя провівши півтора року в монастирі в Козельці, що біля Києва. Наступні вісім років провів у Соломонівському монастирі, а згодом у Донському.
Справа Соломона
У листопаді 1689 року поїхав із дипломатичною місією від гетьмана Івана Мазепи до польського короля Яна Собєського. 21—23 листопада 1689 року прибув у Львів, де зустрівся із Йосипом Шумлянським, який організував зустріч українського дипломата з польським королем. Після закінчення місії 22 грудня 1689 року повернувся в Україну. Королівський покоєвий Подольський, поінформував про цю місію московського резидента стольника Івана Волкова, що прибулець привіз листа від Мазепи, без його підпису, але з його печаткою. Посольський приказ вимагає від поляків видати ченця Соломона для проведення слідства. Польська сторона видала ченця Соломона у квітні 1692 року.
Гродський Семен Іванович мужньо витримав всі тортури, показавши, що діяв за вказівкою Михайла Гадяцького, племінника Івана Самойловича, який хотів кинути гнів царя на гетьмана Івана Мазепу.
У 1692 році відправлений в Батурин у супроводі царського гінця Язикова для виконання смертного вироку, який на всі намагання гетьмана Івана Мазепи відтягнути його виконання, був приведений в дію 7 жовтня 1692 року.