Грім (ОТРК)

Після розпаду СРСР, з 1994 у Дніпрі була розроблена ідея створення оперативно-тактичної ракети для своєї армії з дальністю до 500 км. Тоді ця розробка називалася «Борисфен» і вважалося, що саме вона мала замінити застарілі ракети, отримані українською армією в спадок від радянської армії — понад 200 пускових установок оперативно-тактичних ракет типу «Скад» і тактичних ракет типу «Точка-У». Стверджувалося, що новий комплекс — це високоточна зброя нового покоління, здатна забезпечити створення надійного щита неядерного стримування, як для самої України, так і для будь-якої держави. Проте на тлі постійного скорочення армії і вирішення соціальних проблем, в умовах хронічного безгрошів'я, лобістів у цієї ідеї було мало.

Проект комплексу було розроблено 2013, а у буклетах, які виставлялися на міжнародних виставках озброєнь, оперативно-тактичний ракетний комплекс назвали «Грім». Випробування дослідного зразка системи «Грім» мали пройти ще взимку 2015 року, але через тяганину, яку з вересня 2015 року «організувало» Державне космічне агентство України, не погоджуючи спецдокументи на введення в експлуатацію спеціальних будівель і споруд, випробування були перенесені на осінь 2016 року[1][2].

5 серпня 2016 польський ресурс Defence-24, з посиланням на власні джерела, повідомив про заплановані на осінь 2016 перші випробування українського ракетного комплексу балістичних ракет тактичного радіуса дії. Повідомлялося, що замовником випробувань став іноземний замовник[1]. 18 серпня 2016 року з'явилася інформація, що замовником є Саудівська Аравія[3].

25 серпня 2016 у газеті «Конструктор» (№ 16/969), яку видає конструкторське бюро «Південне», було оприлюднене фото збирання прототипу-ходового екземпляру самохідної пускової установки оперативно-тактичного ракетного комплексу «Грім»[4][5].

Завершення першої черги випробувань було заплановано на осінь 2016[2]. 1 грудня 2016 було опубліковане повідомлення про успішні запуски тактичних ракет «Грім» та зенітних ракет «Дніпро» на полігоні на півдні України[6].

12 квітня 2017 генеральний конструктор КБ «Південне» Олександр Дегтярьов повідомив, що комплекс «Грім» перебуває на стадії остаточного доведення ракети[7].

Зовнішні медіафайли
Зображення
	1. Побудова самохідної пускової установки // 2016
	2. ОТРК «Грім-2» під чохлом // травень 2017
Відеофайли
	1. ОТРК «Грім-2» // 2017
	2. Новий ОТРК гуляє містом // 2018

17 травня 2017 в мережі вперше з'явилося фото самохідної пускової установки комплексу.[8] За наявними даними, шасі виготовляє ХКБМ.[8][9]

6 грудня 2017 року директор НВО «Павлоградський хімічний завод» Леонід Шиман повідомив, що майже завершені випробування системи управління та переміщення ракет, гідравліки, механіки та усього, що пов'язано із транспортуванням.[10]

2 січня 2018 року були опубліковані фото транспортно-пускової установки комплексу без маскувального чохла, а також фото випробувань двигуна ракети на стенді.[11]

14 травня 2018 року стало відомо, що суд наклав арешт на вилучене в 2017 році майно у трьох співробітників компанії «Хартрон» (директор з наукової роботи, генеральний директор, директор з фінансово-економічних питань). А саме: 4 одиниці волоконно-оптичних гіроскопів моделі SFOS501 і технічна документація по окремим агрегатам ОТРК «Грім», що були передані замовнику — Саудівській Аравії, з порушенням законодавства України.[12]

В жовтні 2018 року на виставці «Зброя та безпека 2018» Конструкторське бюро «Південне» показало демонстраційні ролики про польові випробування шасі бойової машини, випробування демонстратора бойової частини, а також збирання конструкторського макету бойової ракети[13].

19 жовтня 2018 року стало відомо про те, що завершено випробування головок самонаведення для ракети комплексу. Всього розроблено 4 типи головок.[14]

В квітні 2019 року стало відомо, що вже виготовлено 2 дослідні зразки комплексу. Один в рамках іноземного замовлення від Саудівської Аравії, а другий для Збройних сил України. Саудівська Аравія готується до випробувань ОТРК RAAD-2 («Грім-2») восени 2019 року, а надходження на озброєння очікується з 2022 року.[15]

Виставка «Зброя та безпека—2016»

Макет ракети

Макет двигуна

Характеристики комплексу були озвучені у 2016 році[1][2][16].

Оперативно-тактичний ракетний комплекс «Грім» розробляється для ураження одиночних і групових стаціонарних цілей на дальностях від 50 до 280 км. Бойовий блок одноступеневої балістичної ракети проектується масою 480 кг. Бойова частина могла бути виконана за моноблочною або касетною схемою. Моноблочна схема використовує осколково-фугасну або проникаючу осколково-фугасну ампулу. Касетна бойова частина споряджена осколково-фугасними бойовими елементами. Розрахункова площа ураження ракети при використанні осколково-фугасного — понад 10 000 м², а касетного заряду — 2–3 гектари. Маса ракети з пусковим контейнером довжиною 7,2 м становить 3,5 т. Бортова система управління ракети інерційна, комплектується системами навігації і наведення різного типу (радіолокаційними, оптико-електронними).

Низка джерел стверджує, що дальність у 280 км є формальним обмеженням для експортної версії ракети, а для потреб власної армії дальність стрільби комплексу може бути збільшена до 450—500 км[16].

Політ ракети може відбуватися не тільки за прогнозованою балістичною траєкторією, а й за аеробалістичною. При такій траєкторії вона робить непередбачувані «стрибки», ухиляючись від протиракет противника. Це має допомагати в подоланні системи протиповітряної оборони ворога будь-якої складності. Подібні властивості мають і ракети ОТРК «Іскандер»[16].

Оптимальним варіантом структурної побудови підрозділів, оснащених оперативно-тактичним ракетним комплексом «Грім», стали б батареї з 2-3 самохідних пускових установок і пересувного командного пункту.

Зовнішні відеофайли
	ОТРК «Грім-2» та ЗРК «Дніпро» були успішно випробувані на півдні України. 1 грудня 2016

Ракета, що планується для використання у ОТРК «Грім», розроблялася з універсальними характеристиками. При використанні у інших комплексах, її характеристики дозволяють вражати наземні, морські і повітряні цілі залежно від встановленої бойової частини і системи наведення.[17]

Характеристики маршового двигуна за даними 2015 року:[18]

• загальна маса — 3 т
• питомий імпульс тяги — 264 с
• макс. тиск у камері згоряння — 131 кгс/см²
• тяга — 17500 кгс

Паливо складається з:

• Пха (перхлорат амонію) — 64,7 %;
• Al — 18,9 %;
• зв'язка — 16,4 % (на основі дієнового каучуку).

Для ракети було створено 4 типи головок самонаведення:[14]

• електронно-оптична ГСН
• інфрачервона ГСН
• радіолокаційна ГСН
• комбінована ГСН, що включає в себе можливості електронно-оптичної та радіолокаційної, яка працює в 3-мм діапазоні.

Шасі цього комплексу є першою виготовленою в Україні платформою з колісною формулою 10×10. Машину приводить в рух турбодизель Deutz потужністю 600 к.с.[19] П'ята, остання вісь зроблена підрулювальною. Колеса 3-ї і 4-ї осей закриті спеціальними екранами - там розташована випускна система, щоб машину важче було виявити в тепловізор.^{[джерело?]} Максимальна швидкість пересування пускової установки - до 90 км/год. До цього в Україні не було власних шасі, здатних бути самохідними пусковими установками для такого класу ракетних комплексів. Найбільше, що могла запропонувати промисловість — це 4-вісне шасі КрАЗ-7634НЕ (КрАЗ Н27.3ЕХ) з формулою 8×8.[20]

Відповідні шасі для більшого навантаження, які б підходили для такого класу ракетних комплексів, як ОТРК «Грім-2», випускають небагато країн в світі — це Білорусь (МЗКТ), Росія (БЗКТ, КАМАЗ), Китай (DongFeng) а також MAN і низка компаній з США. Постачання таких шасі перебуває під суворим експортним контролем і через низку причин було недоступне для українського ВПК. Тому Україна була змушена самостійно розробити і освоїти виробництво ракетних шасі, тим самим повністю позбувшись залежності з зовні у розробці ОТРК.

Як стало відомо, розробкою і будівництвом самохідного шасі для ОТРК «Грім-2» займається ПрАТ «Харківський завод транспортного устаткування» за участю ДП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. А. А. Морозова». Саме тут створили і втілили в ходовий зразок перше українське самохідне 5-вісне шасі, яке було з нуля розроблене українськими конструкторами.

В рамках проекту «Грім-2» передбачені ще два спеціальних транспорти — це транспортно-заряджальна машина (ТМ ТЗМ) і транспортна машина для перевезення ракет (ТМ ТрМ). Сама ж самохідна пускова установка (ТМ СПУ) укомплектована двома контейнерами для ракет класу «земля-земля».[21]

Підвіска на шасі незалежна торсіонна, подібна БТР-4[13].