Губаль Йосип Васильович

Народився 4 березня 1893 року в селі Дмитровичах у середньозаможній селянській родині. Закінчив чотирикласну школу в рідному селі. Професійний фах — кравця, здобував у майстра кравецького фаху В. Беднарчика у Судовій Вишні. Навчання успішно завершив у 1909 р., отримавши диплом підмайстра-челядника. Впродовж 1909–1914 рр. працював у кравецькій майстерні у Львові.

Після початку Першої світової війни добровільно вступив до легіону Українських Січових Стрільців, де розпочав службу у артилерії. Одночасно працював кравцем. У 1917 р. потрапив в полон до російських військ. До 1919 р. перебував у Києві, де працював кравцем у різних майстернях. Був знайомий з Головним отаманом Симоном Петлюрою, для якого шив плащ.

Після поразки української національної революції повернувся на Західну Україну, оселився у м. Тернополі, де працював до 1922 року.

У 1922 р. повернувся до Судової Вишні, де до 1924 р. працював кравцем у майстерні свого вчителя Володимира Беднарчика. З 1924 р. утримував власну кравецьку майстерню, в якій крім нього працювало ще двоє кравців. Активний учасник українського громадського та культурно-просвітницького життя у Судовій Вишні. Член товариства «Просвіта» та спортивного товариства «Сокіл». Організовував відзначення шевченківського свята, під час якого із лекціями виступали запрошені зі Львова представники Українського національного комітету. У 1930-1931 роках був головою товариства «Сокіл», згодом виконував обов'язки касира цього товариства.

Після встановлення радянської влади в 1939 р. Осип Губаль став головою кравецької артілі ім. Чкалова. На цій посаді пропрацював до червня 1941 р. Після встановлення нацистського окупаційного режиму, за пропозицією міського голови Петра Даниляка очолив відділ комунального господарства при міській управі. Організував їдальню, якою опікувався Український Центральний Комітет. Тут безкоштовно харчувалися бідні мешканці міста. Їдальня також забезпечувала харчування заарештованих радянських громадян. На цій посаді пропрацював шість місяців, після цього займався роботою у власній кравецькій майстерні.

У 1944 р. після відновлення радянської влади працював кравцем в артілі. 21 січня 1949 р. був заарештований органами МДБ УРСР у Дрогобицькій області, а 14 вересня 1949 р. — засуджений на закритому засіданні згідно за ст. 54-33 та 54-10 ч.1 Кримінального кодексу УРСР до позбавлення волі терміном на 10 років з конфіскацією майна та позбавлення прав на 5 років. Таке жорстоке покарання було призначене за участь у переписі та вилученні майна радянських громадян, що були евакуйовані у зв'язку з воєнними діями, та за роботу в магістраті м. Судова Вишня в роки німецької окупації. Звинувачувався Й. Губаль і у незадоволенні рівнем життя в СРСР («антирадянська агітація») в 1948 р.

19 жовтня 1954 р. колегія в кримінальних справах Верховного Суду УРСР, у зв'язку з неперевіреними показами деяких свідків (не з'явилися на засідання суду у 1949 р.) винесла ухвалу про перегляд кримінальної справи Й.Губаля. Повторний вирок скоротив термін позбавлення волі до 6 років (від моменту арешту) та позбавлення прав на 3 роки.

21 січня 1955 р. Йосип Губаль був звільнений з місць відбування покарання. Після звільнення продовжував працювати майстром у швейній майстерні Мостиського райпобуткомбінату. У 1968-69 роках подавав прохання про перегляд справи та реабілітацію. У задоволенні прохання йому було відмовлено.

Помер Йосип Губаль 2 квітня 1983 року і похований у Судовій Вишні.

• Січовий стрілець Йосип Губаль

• Судова Вишня
• Дмитровичі
• Українські січові стрільці

• Шуст Р. Січовий стрілець Йосип Губаль // Судововишнянський вісник. — 2014