Гудович Андрій Васильович

Андрі́й Васи́льович Гудо́вич (нар. 1731 — пом. 24 червня 1808) — український військовий та політичний діяч, генерал-аншеф російської імператорської армії. Один із лідерів автономістів-державників Гетьманщини. Претендент на гетьманську булаву після абдикації Кирила Розумовського. Наближена особа імператора Петра III. Старший брат Івана Гудовича.

Гудович Андрій Васильович
Народився 1731
Q21343654?, Бакланська сотня, Стародубський полк, Гетьманщина, Російська імперія
Помер 24 червня 1808(1808-06-24)
Q21343654?, Мглинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Військове звання Генерал-аншеф
Рід Гудовичі
Батько Василь Гудович
Нагороди

Біографія
Герб Гудовичів

Походив із впливової старшинської родини Гудовичів. Син Василя Гудовича (1713—1764), генерального підскарбія в уряді гетьмана Кирила Розумовського та його першої дружини Ганни Петрівни Носенко-Білецької, вдови по Івану Даровському. Народився в селі Старі Івайтенки Бакланської сотні Стародубського полку у Гетьманщині.

Навчався в Кенігсберзькому (1751) та Лейпцизькому університетах. Згодом вступив до голштинської військової служби спадкоємця російського престолу Петра Федоровича (згодом імператора Петра III). Став його наближеною особою, отримавши придворний чин голштинського камергера та звання полковника.

25 грудня 1761 (5 січня 1762) року[1] вирушив до Пруссії з пропозицією миру та антиданського союзу[2]. У першій половині лютого 1762 року Гудович перебував у Бреслау [3] при Фрідріху ІІ. Король, який донедавна знаходився у повному розпачі[4], зустрів імператорського посланця з розпростертими обіймами та прийняв його на найвищому рівні. Пізніше, відмічаючи роль Гудовича в той момент, Фрідріх писав українцю:

Я дивлюсь на Вас як на голубку, яка принесла маслинову гілочку до Ковчегу: Ви були першим інструментом, яким Провидіння скористувалось для укріплення цього щасливого союзу з дорогим і величним імператором. Я перед Вами у вічній вдячності…[5].
Оригінальний текст (фр.)
Je vous regarde comme la colombe, qui porta la branche d’olivier à l’arche : vous êtes le premier instrument, dont la Providence s’est servie pour cimenter cette heureuse union avec ce cher et admirable empereur. Je vous en conserve une reconnoissance [sic!] éternelle etc.

Після повернення з Пруссії в петербурзьких політичних колах про Гудовича говорили як про майбутнього Гетьмана України. Згідно з указом від 11 березня (22 березня) 1762 Андрій Гудович отримав близько 15 тисяч кріпаків у Стародубському та Чернігівському полках, також Петро ІІІ призначив його генерал-ад'ютантом з чином бригадира. В 1762 році був відісланий в Курляндію з дорученням підготувати обрання герцогом двоюрідного дядька Петра ІІІ принца Георга Шлезвіг-Гольштейн-Готторпського. Під час двірцевого перевороту 28 червня (9 липня) 1762 до кінця знаходився поряд з імператором Петром ІІІ та був арештований разом з ним. Після звільнення відмовився служити російській імператриці Катерині II, вийшов у відставку в чині генерал-майора і виїхав за кордон, де перебував до 1765 року. Далі поселився у своїх українських маєтках, перебуваючи там до самої смерті Катерини ІІ. Ймовірно, Гудович мав відношення до закордонної місії Василя Капніста 1791 року.

Після вступу на російський престол Павло I викликав Гудовича до Санкт-Петербургу, цінуючи його вірність пам'яті батька, та нагородив 24 листопада 1796 р. чином генерал-аншефа (оминувши чин генерал-поручика) та орденом Святого Олександра Невського. Там він, можливо, лобіював плани відновлення Гетьманства. В поінформованих українських колах вважали, що Гетьманом призначать великого князя Костянтина Павловича, а Гудович стане його регентом в Україні. Проте російський уряд не підтримав проектів Андрія Гудовича, тож він знову повернувся до власних українських маєтків на початку 1797 року, де й помер через 11 років.

Примітки
  1. У день смерті Єлизавети Петрівни та воцаріння Петра ІІІ
  2. 24 квітня (5 травня) 1762 року укладено Петербурзький мир між Пруссією та Російською імперією. 8  червня (19 червня 1762) року підписано, але не ратифіковано союз між цими державами (Див.: Мартенс Ф. Собрание Трактатов и Конвенция, заключенных Россиею с иностранными державами. Т. V: Трактаты с Германиею. 1656-1762 / Федор Федорович Мартенс. — СПБ.: Типография Министерства Путей Сообщения, 1880. — С. 367-378, 389-408)
  3. Тодішня столиця Сілезії, відібраної Фрідріхом у Австрії в роки Першої Сілезької війни (1740-1742)
  4. На Європейському континенті шостий рік тривала війна між Австрією, Францією, Росією, з одного боку, та Англією і Пруссією, з іншого, головним чином за повернення Сілезії австрійцям. Англія зібралася покидати свого союзника, тому оточений з трьох сторін ворогами, прусський король вважав майбутню літню кампанію програшною для себе. Перехід Росії з одного табору до іншого повністю змінював баланс сил на континенті
  5. Цитату див. у примітках: Соловьев С.М. История России с древнейших времен. Кн. 5. Том XXI-XXV. / Сергей Михайлович Соловьев — СПб.: Издание Высочайше утвержденного Товарищества “Общественная Польза”, 1896. — С. 1265

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.