Капніст Василь Васильович

Васи́ль Васи́льович Капні́ст (нар. 12 (23) лютого 1758(17580223), Обухівка, Миргородського полку — 28 жовтня (9 листопада) 1823, у тому ж селі) — український[4] та російський[5] письменник українсько-грецького походження. Ймовірний автор російськомовного трактату Історія Русів, що здобув значної популярності серед патріотично-налаштованих українців у 19 ст.[6][7]

Василь Васильович Капніст
Василь Васильович Капніст
Народився 12 (23) лютого 1758(1758-02-23)
Обухівка Сорочинська сотня Миргородського полку
Помер 28 жовтня (9 листопада) 1823(1823-11-09) (65 років)
там же
Поховання Миргородський район
Громадянство Гетьманщина → Російська імперія
Національність українець (з грецьким корінням)
Діяльність драматург, поет
Мова творів російська
Жанр ода, п'єса, елегія
Magnum opus «Ода на рабство»
Батько Капніст Василь Петрович[1][2][3]
Мати Sofya Dunina-Borkovskayad[3]
У шлюбі з Alexandra Alexewna Djakowad
Діти Капніст Семен Васильович, Капніст Іван Васильович і Капніст Олексій Васильович
Автограф
 Капніст Василь Васильович у Вікісховищі

Життєпис

Представник роду Капністів. Народився в Обухівці на Полтавщині по смерті батька. Мати, Софія Андріївна, походила з роду Дунін-Борковських.

У шістнадцятирічному віці він поступив на службу капралом в Ізмайловський полк. З 1775 року — офіцер Преображенського полку.[8]

У 1782-83 рр. — контролер головного поштового управління у Петербурзі.

1783 року після відставки з військової служби повернувся в Україну. Певний час був директором училищ Полтавської губернії.

Користувався великим авторитетом серед українського дворянства. Займав виборні посади ватажка дворянства Миргородського повіту (1782; ще до переїзду в Петербург), Київської губернії (1785-87), генерального судді Полтавської губернії (з 1802 року) та полтавського предводителя дворянства (з 1820 року), перебуваючи на яких завжди обстоював інтереси українського народу.

Знайшов свій вічний спочинок у рідному селі, де і похований біля могили батька.

Літературна творчість

Василь Капніст почав друкуватися в 1780 році. Писав оди, елегії, анакреонтичні вірші.

У 1783 році написав «Оду на рабство» (опубл. 1806), в якій виступив проти посилення колоніальної політики російського уряду в Україні, зокрема, остаточної ліквідації в 1783 році козацьких полків і запровадження кріпосного права у Слобідській і Лівобережній Україні.

1787 року В. В. Капніст разом з групою аристократів-автономістів підготував проект відновлення козацьких формувань в Україні («Положение, на каком может быть набрано и содержано войско охочих казаков»), який, незважаючи на підтримку П. Рум'янцева-Задунайського і Г. Потьомкіна, був відхилений царським урядом.

У квітні 1791 року Василь Капніст разом зі своїм братом Петром за дорученням українських патріотичних кіл перебував у Берліні. Він вів переговори з представниками пруських урядових кіл, у тому числі з міністром закордонних справ (канцлером) Прусії Е.-Ф.Герцбергом про можливість надання допомоги українському національно-визвольному рухові у випадку відкритого збройного виступу проти російського самодержавства.

У 1798 році опублікував поему «Ябеда», в якій у гострій формі критикував російську колоніальну політику на українських землях.

Василь Капніст переклав «Слово о полку Ігоревім» на російську мову і зробив цікавий коментар, у якому підкреслено українське походження і українські особливості цього твору.

Вшанування пам'яті
Пам'ятник у с.Велика Обухівка, 2008

У листопаді 2008 року в рідному селі В. В. Капніста відбулися урочистості з нагоди відкриття пам'ятника поетові і громадському діячеві, спорудженого за проектом харківського студента Сергія Лінника коштом заснованого в 2007 році нащадками давнього роду Капністів «іменного» фонду за сприяння районної та обласної влади[9]. На урочистих зборах згадували яскравий життєпис Василя Васильовича Капніста і відкрили йому погруддя.

20 травня 2015 року в Полтаві вулицю Іскровську було перейменовано на вулицю Василя Капніста[10]. В м. Миргород є вулиця Капніста.

Див. також

Джерела та примітки
  1. Капнист, Василий Петрович // Русский биографический словарь — СПб: 1897. — Т. 8. — С. 478–479.
  2. Капнист, Василий Петрович // Военная энциклопедия — СПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1913. — Т. 12. — С. 363.
  3. В. Саитов Капнист, Василий Васильевич // Русский биографический словарь — СПб: 1897. — Т. 8. — С. 475–478.
  4. В. П. Колосова. [Капніст Василь Васильович] // Українська Літературна Енциклопедія. Т. 2: Д-К. — С. (1988). 576 стор.: С. 399—417 (html версія)
  5. Vasily Kapnist // The Oxford Encyclopedia of Theatre and Performance. Oxford: Oxford University Press. 2003. 1618 pp. ISBN 9780198601746 (англ.)
  6. Роман Пуйда. Історія української культури: конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей і форм навчання. Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2017. 160 стор.: С. 73
  7. Тарас Дишкант. «Iсторія русов»: пошуки автора. day.kyiv.ua/uk. 13 жовтня, 2006
  8. Пузиківська сільська рада  — офіційний сайт Глобинської районної ради
  9. Неїжмак Василь Тому, хто повстав проти рабства У рідному селі Василя Капніста видатному землякові відкрили пам'ятник // «Україна Молода», № 204 за 30 жовтня 2008 року
  10. ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ТОПОНІМІЧНИХ НАЗВ, ДЕМОНТАЖ МЕМОРІАЛЬНИХ ДОЩОК ТА ЗОБРАЖЕНЬ КОМУНІСТИЧНОЇ СИМВОЛІКИ У МІСТІ ПОЛТАВІ'. Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 29 травня 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.