Гулак Юрій Костянтинович

Народився 11 червня 1927 року в селі Перекопівці Роменського району Полтавської округи (тепер Сумська обл.).

Аспірантура

Матеріал спостережень для кандидатської дисертації «Просторова структура і абсолютна фотометрія планетарних туманностей» Юрій Костянтинович Гулак отримав особисто на інструментах високогірної (1750 м над рівнем моря) астрофізичної обсерваторії Абастумані Грузинської Академії Наук.

Восени 1952 року на партійних зборах університету при обговоренні тез доповіді до XIX з'їзду партії він виступив зі своїми міркуваннями про необхідність покращення оплати праці колгоспників. У січні 1953 року за підписом секретаря Сталінського райкому партії м. Києва в газеті «Правда України» з'явилася стаття «Про ідеологічні помилки в роботі столичного університету», у якій згадувалося прізвище Гулака. Постало питання про виключення Юрія Гулака з аспірантури і з партії. Проте смерть Сталіна Й. В. зняла питання виключення з повістки денної.

У 1953 році Юрій Костянтинович закінчив аспірантуру.

Тодішній директор Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) АН України А. О. Яковкін говорив: «Юра, я з задоволенням узяв би Вас до себе, але не можу, зрозумійте мене». Раніше його запрошував на наукову роботу директор Абастуманської обсерваторії Євгена Харадзе, а також в Астрономічний інститут ім. Штернберга (рос. ГАИШ) Московського університету.

Педагогічні будні

Після аспірантури працює у Сумському педагогічному інституті на посадах старшого викладача, завідувача кафедри фізики, декана фізико-математичного факультету. Читає курси механіки, атомної фізики, астрономії.

Кандидатську дисертацію захистив у 1958 році.

Отримує запрошення від директора ГАО академіка АН України Є. П. Федорова зайняти в Головній астрономічній обсерваторії посаду старшого науковця, а пізніше заступника директора обсерваторії. За сімейними обставинами та необхідністю відпрацьовувати отримане житло — відмовляється.

У 1962 році одержав учене звання доцента.

У 1966 році призначений заступником ректора по навчальній роботі Полтавського педагогічного інституту. На цій посаді працював до 1970 року.
З 1978 по 1982 рік — завідувач кафедри фізики Полтавського педагогічного інституту.

За час роботи у вузах Юрій Костянтинович підготував понад 6 тисяч вчителів фізики і математики, з яких більше 10 захистили кандидатські дисертації.

У співавторстві з викладачами вузів України написаний і опублікований підручник «Астрономія» для фізико-математичних факультетів педінститутів (вперше українською мовою), який витримав два видання, а також посібник для вчителів «Фізика космосу».

Проводив активну науково-популяризаторську роботу серед населення.

З 1991 року (по 1999) стає науковим працівником — старшим науковим співробітником Полтавської Гравіметричної обсерваторії Національної Академії Наук України, до середини 90-х суміщаючи цю роботу з викладацькою діяльністю.

Юрій Костянтинович Гулак пішов із життя 19 жовтня 2001 року. Похований у Полтаві.

Юрій Костянтинович заклав основи статистичної теорії квантування в ньютонівських планетарних системах.

1964 року Міністерство Освіти УРСР направило до Всесоюзного Комітету (Москва) у справах винаходів і відкриттів роботу Юрія Костянтиновича Гулака «Деякі питання теорії гравітаційного поля і нові закономірності в Сонячній системі».

Робота зареєстрована 18 серпня 1964 року, № 46794 з пріоритетом 5 червня 1964 року.

Згідно з розвинутої ним статистичної теорії гравітуюча речовина навколо центра притягання повинна розміщуватися на сумірних віддалях від нього:

${\displaystyle a_{n}={\frac {n}{2}}a_{0},\quad n=2,3,4...}$ або ${\displaystyle a_{k}=ka_{0}}$ i ${\displaystyle a_{k}=\left(k+{\frac {1}{2}}\right)a_{0}\quad k_{0}=1,2,3,...}$

при парних і непарних ${\displaystyle n}$ . Елемент сумірності ${\displaystyle a_{0}}$, залишаючись сталим в межах однієї системи, залежить від маси її центрального тіла ${\displaystyle M}$

${\displaystyle a_{0}=\beta M^{b},\qquad b}$ і ${\displaystyle \beta }$ — сталі величини.

Із теорії також слідує дискретний розподіл інших параметрів орбіт.

Теоретична частина цих досліджень нині викладена в значній кількості публікацій і стала основою для подальших відкриттів.[1]

Як підтверджують результати астрономічних спостережень, в Сонячній системі проявляється єдина закономірність розподілу за середніми віддалями від центрів притягання речовини, представленої: великими планетами і астероїдами, кометами, великою кількістю рухомих тіл-супутників в межах люків астероїдного поясу— метеорних частинок; системами супутників і відносно стабільних дискретних пилових кільцевих утворень (поясів) навколо планет, в кожному з яких зосереджена однорідна, ніби відсепарована за ступенями подрібненості (і відповідно інертності) гравітуюча метеорна речовина.

Підтвердження передбачень, опублікованих Юрієм Костянтиновичем Гулаком :

• понад 4 тис. відомих на 1991 рік астероїдів знайшли своє місце в розділених люками кільцевих поясах (ізоенергетичних комплексах) на передбачених теоретично віддалях не лише між Марсом і Юпітером, а й між іншими планетами;
• 1964 року були передбачені на теоретично обчислених віддалях від Сонця астероїдно-кометоїдні пояси, із яких (а не лише із хмари Оорта) черпаються короткоперіодичні комети;
• у процесі метеорних експериментів на космічних апаратах «Зонд», «Венера» (пізніше на американських «Піонерах») відкриті передбачувані стабільні дискретні кільцеві пилові пояси в системі Сонця (зокрема в люках астероїдного пояса);
• відкриті і виявлені на передобчислених віддалях передбачені теоретично єдині за своєю природою стабільні дискретні кільцеві пилові утворення (пояси) з розвинутою тонкою структурою навколо Землі і Місяця (радянськими ШСЗ «Електрон-1», «Електрон-3», «Луна-10», пізніше зарубіжними ).
• Структура кілець і положення супутників Юпітера, Сатурна і Урана також узгоджуються з його теорією.

Аналогічні залежності та реальні характерні дискретні закономірності спостерігаються і в атомних системах. Це дає право Юрію Костянтиновичу Гулаку стверджувати, що механіка класична і квантова значною мірою ідентичні.[2]

Працюючи над доведенням єдиної сутності механіки космічних і атомних планетарних систем (класичної і квантової теорії) Юрій Костянтинович Гулак одержав рівняння, аналогічне рівнянню Шредінгера, із суто класичних позицій. [3]

Щорічно Юрій Костянтинович одержував запрошення до участі у зарубіжних Міжнародних конференціях з відповідної проблематики, але стан здоров'я, фінансові та мовні бар'єри не дозволяли скористатись ними.

Міжнародним Біографічним Центром (Кембридж, Англія) ім'я Гулака Юрія Костянтиновича занесене до «Книги лідерів сучасного наукового прогресу».

• Гулак Юрій Костянтинович: Бібіліографічний покажчик / ПДПУ ім. В. Г. Короленка. — Полтава. — 2002 р.
• І. О. Дичко Якщо зорі запалюють… (про Ю. К. Гулака) // Постметодика. — № 6(64). — 2005. — С. 8-13. ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Баймак А. А. Минуле, сучасне і майбутнє Полтавської гравіметричної обсерваторії / А. А. Баймак, О. В. Кива, С. І. Маюрніков, Д. В. Нікітін. — Полтава, 2003. — 39 с.

• Гулак Юрій. Фізики-лірики. Вірші. — Полтава: ІМЦ «Наукова зміна», 2000. — 64 с. 50 прим.
• Гулак Ю. К. Вибрані праці / Упорядн. П. М. Федій, І. О. Дичко. — Полтава: ПДПУ, 2002. — 68 с.