Гуріненко Петро Володимирович
Петро́ Володи́мирович Гуріне́нко (*25 вересня 1923, Малий Букрин — 30 квітня 2010, Ржищів) — український прозаїк.
| Гуріненко Петро Володимирович | |
|---|---|
| Народився |
25 вересня 1923 Миронівський район, Українська СРР, СРСР |
| Помер | 30 квітня 2010 (86 років) |
| Діяльність | письменник |
| Alma mater | Навчально-науковий інститу́т журналі́стики Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
| Роки активності | з 1949 |
Народився 25 вересня 1923 р. в с. Малий Букрин Миронівського району на Київщині.
Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Учасник війни, нагороджений орденами, зокрема, орденом Червоної Зірки, і медалями.
Працював на видавничій роботі.
Автор книжок повістей, романів та оповідань: «Руська долина», «Червона скеля», «Альпійська айстра», «Дві доби мовчання», «У серця своя пам'ять», «Життя одне», «Днів твоїх небагато», «Той чорний ранок», «Ти щастя обіцяла», «Дівчина з холодними очима».
Лауреат премії імені А. Головка.
Петро Володимирович помер 30 квітня 2010 року та похований у місті Ржищів Київської області поряд зі своєю дружиною Гуріненко (Гачковою) Євгенівною Іванівною.
В журналі "Перець №21 за 1978р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца , присвячений митцю.[1]