Миронівський район (1965—2020)

1648 року, під час національно-визвольної війни на території Миронівщини, разом із своїм військом перебував Богдан Хмельницький

1845 року Тарас Шевченко відвідав Миронівщину коли навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Під час цієї подорожі багато писав віршів, малював портрети селян та краєвиди України. Жив у селі Потоки у панському маєтку та відвідав села Росава та Карапиші.

1858 рік — заснований цукровий завод в період падіння кріпосного права та інтенсивного розвитку цукроваріння в Україні. Завод належав удільному відомству і орендувався «Товариством Романівських цукрових заводів».

1876 рік — побудовано залізничну станцію біля села Миронівка, чим була започаткована сучасна залізнична станція Миронівка.

1898—1902 рр. — у селі Потоки вчителював відомий український письменник Степан Васильченко (Панасенко).

Уперше Миронівський район було утворено у складі Української РСР у березні-квітні 1923 року.[2][4] Район спочатку входив до Шевченківської (Корсунської) округи Київської губернії УСРР (у 1923–1925 роках), потім до Білоцерківської округи УСРР (у 1925–1930 роках), а потім підпорядковувався безпосередньо центральному уряду УСРР (з 1930 року).[2][5][6][7]

3 лютого 1931 року район було приєднано до Богуславського району.[8]

У січні-лютому 1935 року внаслідок розукрупнення районів Миронівський район було відновлено у складі Київської області у нових межах.[9]

2 серпня 1948 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про увічнення пам'яті заступника голови Ради Міністрів Української РСР В. Ф. Старченка» Миронівський район був перейменований на Старченківський.[10]

30 грудня 1962 року район було приєднано до Кагарлицького району.[11]

4 січня 1965 року внаслідок розукрупнення районів Миронівський район було знову відновлено у нових межах.[12]

8 грудня 1966 року район із Миронівського району було виокремлено Богуславський район,[13] після чого його межі вже не змінювалися.

Станом на 2015 рік, Миронівський район адміністративно-територіально поділявся на Миронівську міську та 23 сільські ради, які об'єднували 46 населених пунктів.[14]

Під час реформи децентралізації на території району почали об'єднуватися територіальні громади (відповідні місцеві ради). Зокрема у 2018–2019 роках Миронівська міська рада і 4 сільради району об'єдналися у Миронівську об'єднану територіальну громаду,[15] а Піївська сільська рада увійшла до Ржищівської об'єднаної територіальної громади утвореної навколо міста обласного значення Ржищева.[16]

12 червня 2020 року уся територія району була розподілена між Миронівською та Ржищівською громадами. До Миронівської громади увійшли Миронівська міська рада і 21 сільська рада, а до Ржищівської громади — 3 сільські ради району.[17]

17 липня 2020 року район було ліквідовано, а Миронівська та Ржищівська громади були включені до новоутвореного Обухівського району Київської області.[3]

У Миронівці розташовано 8 промислових підприємств, на яких випускають запасні частини до вантажних автомобілів, автобусів, продукти харчування, будівельні вироби. 7 підприємств є переробниками сільськогосподарської продукції: завод по виготовленню круп і комбікормів, крупозавод, завод по виготовленню сухого знежиреного молока, хлібоприймальне підприємство, ВАТ «Кристал-М» (виготовлення цукру), спільне підприємство «Київ-Атлантик».

На початку 90-х років розвивається приватний бізнес. За цей час в районі зареєстровано 74 підприємств недержавного сектора: приватних підприємств 85, товариств з обмеженою відповідальністю 109, акціонерних товариств 28, кооперативів 50, спільних підприємств 5, осіб, які працюють як приватні підприємці 950 осіб.

Основними сферами діяльності даних підприємств є торгово-посередницька діяльність, будівельно-ремонтні роботи, виробництво промислової продукції. Набуває розвитку галузь громадського харчування та сфера побутового обслуговування, як колективної так і приватної форми власності. Серед продукції, що експортується є: сухе знежирене молоко, крупи, цукор, соєва олія та соєвий шрот а також вироби легкої промисловості.

У районі функціонує: 24 ЗОШ, в яких навчається 5162 учні, 18 дошкільних навчальних закладів, в яких виховується 816 дітей, а також 2 навчально-виховні об'єднання (школа-сад), де налічується 38 дітей, 1 дитячо-спортивна школа, музична школа, будинок дитячої творчості, Миронівська філія Черкаського інституту управління, Маслівський державний аграрний технікум, Миронівський міжшкільний навчальний-виробничий комбінат, на базі якого учні ЗОШ отримують допрофесійну підготовку за професіями: секретар друкарка, водій категорії «В» та «С».

• Василь Батура (1912—1991 рр.) — Герой Соціалістичної Праці, заслужений працівник сільського господарства, працював прокурором Миронівського району, пізніше головою колгоспів — ім. ХХІІ з'їзду КПРС (с. Маслівка) та ім. О. Г. Бузницького (м. Миронівка).
• Петро Борисенко — Герой Соціалістичної Праці, заслужений агроном України, головний агроном колгоспу ім. ХХІІ з'їзду КПРС (с. Маслівка)[18].
• Олександр Бузницький — Герой Соціалістичної Праці, нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, очолював колгосп імені Жданова (нині СТОВ ім. О. Г. Бузницького).
• Анатолій Даниленко — академік Української Академії наук національного прогресу, доктор економічних наук, нагороджений орденами «Знак Пошани», Святого Нестора — літописця, «За заслуги» ІІІ ступеня, а також Золотою та двома Срібними медалями ВДНГ СРСР. Народився в с. Карапиші.
• Григорій Денисенко — доктор наук, професор, член кореспондент АН УРСР, Заслужений діяч науки і техніки України, Герой Соціалістичної Праці, ректор Київського політехнічного інституту. Народився в с. Ходорів.
• Василь Ремесло — двічі Герой Соціалістичної Праці, заслужений діяч науки України, Академік АН СРСР і ВАСГН, Лауреат Ленінської і Державних премій СРСР і УРСР, перший директор Миронівського науково-дослідного насінництва і селекції пшениці.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Миронівського району була створена 41 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 67,55 % (проголосували 20 584 із 30 471 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 59,17 % (12 179 виборців); Юлія Тимошенко — 15,88 % (3 269 виборців), Олег Ляшко — 10,58 % (2 178 виборців), Анатолій Гриценко — 5,25 % (1 081 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,73 %.[19]

• Глущенко В. Шлях крізь сторіччя: роки, події люди: Історія Миронівського району Київської області (1923—2000 рр.). — Миронівка: АТ «Миронівська друкарня», 2000. — 306 с.: іл. — Бібліогр.: с. 303—304.

• Інформація з сервера Верховної Ради^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Миронівський район — економіка району, органи влади, підприємства, селищні ради
• Миронівський район — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)
• Сайт депутатів Миронівщини
• Білоцерківськаєпархія УПЦ Миронівське благочиння