Густав Крупп
Ґустав Крупп фон Болен унд Гальбах (нім. Gustav Krupp von Bohlen und Halbach; 7 серпня 1870 — 16 січня 1950) — прусський дипломат, промисловець, глава концерну «Крупп» у першій половині XX століття.
| Густав Крупп | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Gustav Krupp von Bohlen und Halbach | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народився |
7 серпня 1870[1][2][3] Гаага, Нідерланди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Помер |
16 січня 1950[1][2][3] (79 років) Castle Blühnbachd, Верфен, Санкт-Йоганн-ім-Понгау, Зальцбург, Австрія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поховання | Ессен | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Країна |
 Німеччина | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Діяльність | банкір, дипломат, підприємець, правник, політик | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Alma mater | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Знання мов | німецька[4] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Посада | member of the Prussian House of Lordsd | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Німецька народна партія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Рід | Круппи | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| У шлюбі з | Берта Крупп | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Діти | Альфрід Крупп, Арнольд фон Болен унд Гальбах, Клаус фон Болен унд Гальбах, Ірмгард Айленштайн, Бертольд фон Болен унд Гальбах, Гаральд фон Болен унд Гальбах, Вальдраут фон Болен унд Гальбах і Екберт фон Болен унд Гальбах | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Автограф |
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
 Лідер воєнної економіки | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_ribbon.png.webp){kind=small}
_2Class_BAR.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
_ribbon.svg.png.webp){kind=small}
Прізвище Крупп отримав після одруження з Бертою Крупп, дочкою Фрідріха Альфреда Круппа.
Біографія
Густав фон Болен унд Гальбах народився 7 серпня 1870 року в Гаазі в родині дворянина-дипломата і був названий на честь батька. У 1888 році закінчив гімназію Бісмарка, в 1893 році закінчив юридичний факультет Гейдельберзького університету. Почав дипломатичну кар'єру, працюючи в німецьких місіях у Вашингтоні, Пекіні та Ватикані.
Після одруження в жовтні 1906 року на Берті Крупп (яка з 1902 року після самогубства батька — Фрідріха Альфреда Круппа — управляла сімейною справою) увійшов до ради директорів концерну Круппа. Після укладення шлюбу, якому сприяв особисто Вільгельм II, Густав фон Болен унд Гальбах і Берта Крупп стали носити прізвище Крупп фон Болен унд Гальбах.
У 1920-х роках виступав противником нацистського руху, однак після зустрічі з Гітлером 20 лютого 1933 роки змінив свою думку і почав надавати фінансову допомогу програмі переозброєння Німеччини.
У 1931-1933 роках — голова президії Імперського союзу німецької промисловості.
У травні 1933 року Крупп фон Болен був призначений президентом «фонду Адольфа Гітлера». На підприємствах Круппа, де у величезних масштабах вироблялись танки, артилерія та інше військове спорядження, широко використовувалася праця військовополонених та в'язнів концтаборів.
У 1941 році Крупп переніс інсульт і став недієздатним, передавши фактичне ведення справ своєму синові Альфріду. У 1945 році Крупп-старший був внесений до списку обвинувачених Нюрнберзького процесу, проте міжнародна медична комісія, яка його обстежила, заявила, що за станом здоров'я він не може постати перед судом. Американський прокурор запропонував замінити Густава Круппа на лаві підсудних його сином Альфрідом, проте представники СРСР і Франції відхилили цю пропозицію. Згодом Альфрід Крупп був підсудним на одному з наступних Нюрнберзьких процесів.
Густав Крупп помер в замку Блюнбах (федеральна земля Зальцбург, Австрія) 16 січня 1950 року.
Нащадки
Шлюб з Бертою дав багато нащадків: 8 дітей, 14 онуків, правнуки...
- Альфрід Крупп фон Болен унд Гальбах (1907-1967)
- Арндт фон Болен унд Гальбах (1938-1986)
- Арнольд фон Болен унд Гальбах (1908-1909)
- Клаус фон Болен унд Гальбах (1910-1940), обер-лейтенант люфтваффе
- Арнольд фон Болен унд Гальбах (нар. 1939)
- Ірмгард фон Болен унд Гальбах (1912-1998), її перший чоловік — штурмбаннфюрер СА барон Йоганн «Ганно» Райц фон Френц (1906-1941) - загинув на території СРСР
- Баронеса Адельгайд Райц фон Френц (нар. 1939)
- Барон Рутгер Райц фон Френц (нар. 1940)
- Барон Зігберт Райц фон Френц (нар. 1941)
- Гунгільд Айленштайн (нар. 1952)
- Гільдбург Айленштайн (нар. 1954)
- Дітлінд Айленштайн (нар. 1956)
- Бертольд фон Болен унд Гальбах (1913-1987)
- Екберт фон Болен унд Гальбах (нар. 1956)
- Гаральд фон Болен унд Гальбах (1916-1983)
- Фрідріх фон Болен унд Гальбах (нар. 1962)
- Георг фон Болен унд Гальбах (нар. 1963)
- Софі фон Болен унд Гальбах (нар. 1966)
- Вальдраут фон Болен унд Гальбах (1920-2005)
- Діана Марія Томас (нар. 1944)
- Регіна Томас (нар. 1945)
- Екберт фон Болен унд Гальбах (1922-1945, під Пармою), лейтенант вермахту, потрапив в засідку, влаштовану італійськими партизанами.
Нагороди
- Срібна медаль «60-річний ювілей королеви Вікторії» (Британська імперія) (червень 1897)
- Орден Подвійного дракона 2-го ступеня, 3-й клас (Імперія Цін) (1902) — на фрачнику мініатюра ордена 3-го ступеня, 2-й клас.
- Бронзова Китайська медаль (1902)
- Медаль «50 років правління великого герцога Фрідріха І» (Велике герцогство Баден) (25 квітня 1902) — за заслуги під час дипломатичної служби.
- Командор Королівського Вікторіанського ордена (Британська імперія) (1906)
- Медаль Фрідріха-Луїзи (Велике герцогство Баден) (1906)
- Великий офіцерський хрест ордена Білого слона (Таїланд) (серпень 1907)
- Медаль «За вислугу років у ландвері» (Пруссія) 1-го класу (1909) — за 25 років служби.
- Орден Залізної Корони 2-го класу (Австро-Угорщина) (1909)
- Командор ордена Зірки Румунії (1909 або 1910)
- Ювілейна медаль «40 років правління Кароля І» (Румунія) (1909 або 1910)
- Хрест Оливкової гори — нагороджений разом із дружиною Бертою за пожертву 10 000 марок Єрусалимському госпісу.
- Почесний лицар-іоаніт (1910)
- Хрест Заслуг Японського Червоного Хреста 1-го класу
- Почесний командор ордена Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга (Велике герцогство Ольденбург) (1910)
- Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія) (червень 1910)
- Орден Корони (Пруссія) 2-го класу (1911)
- Орден Священного скарбу 2-го класу (Японська імперія) (1911)
- Орден Святого Михаїла (Баварія) 2-го класу (1911)
- Членський знак Спілки імператора Вільгельма (1911)
- Командор 1-го класу ордена Данеброг (Данія) (серпень 1912)
- Командор 1-го класу ордена Церінгенського лева (Велике герцогство Баден) (1912)
- Командор ордена Генріха Лева (Велике герцогство Брауншвейг) (1912)
- Командор ордена Святих Маврикія та Лазаря (Італія) (1912)
- Орден Червоного орла 2-го класу з дубовим листям і королівською короною (1913)
- Командор 1-го класу ордена Філіппа Великодушного (Велике герцогство Гессен) (1913)
Перша світова війна
- Кавалер Великого хреста ордена Франца Йосифа (Австро-Угорщина) (1915) — за заслуги з озброєння австрійської армії.
- Орден «За заслуги» (Баварія) 2-го класу з зіркою і мечами (1915)
- Залізний хрест для некомбатантів
- 2-го класу (17 січня 1915)
- 1-го класу (17 квітня 1916)
- Маріанський хрест (1916)
- Великий командор ордена Грифа (Мекленбург-Шверін) (травень 1916)
- Орден Меджида 1-го класу (Османська імперія) (квітень 1917)
- Орден «Святий Олександр» 1-го класу з мечами (Болгарія) (1917)
- Військова медаль (Османська імперія) (квітень 1917)
- Хрест «За заслуги у військовій допомозі» (червень 1917)
- Ювілейна медаль золотого весілля короля Людвіга III (1918)
- Командорський хрест ордена дому Гогенцоллернів (30 квітня 1918)
Міжвоєнний період
- Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня — за матеріальне постачання фрайкорів.
- Медаль Гарнака (1933)
- Почесний хрест ветерана війни
Друга світова війна
- Хрест Воєнних заслуг 2-го класу (1 травня 1940) — з нагоди 70-літнього ювілею.
- Почесний знак «Піонер праці» (7 серпня 1940) — перший нагороджений.[5]
- Хрест Воєнних заслуг 1-го класу (13 серпня 1940) — перший нагороджений.[6]
- Золотий партійний знак НСДАП (13 серпня 1940) — «за заслуги перед народом і державою». Вручений особисто Адольфом Гітлером[6]
- Орлиний щит Німецької імперії (1940)
Почесні звання
- Почесний доктор Кільського університету Крістіана-Альбрехта (15 липня 1916)
- Голова контрольної ради Фонду Адольфа Гітлера з розвитку німецької промисловості (1933)
- Лідер воєнної економіки (1937)
- Почесний громадянин міст Ессен (позбавлений 27 березня 1946) і Міттенвальд
- Почесний член Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана
Примітки
- Encyclopædia Britannica
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Munzinger Personen
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Heinrich, Doehle (cop. 2000). Die Auszeichnungen des Grossdeutschen Reichs: Orden, Ehrenzeichen, Abzeichen. Norderstedt: Patzwall. ISBN 3931533433. OCLC 67286501. (англ.)
- Krupp von Bohlen und Halbach, Gustav — TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід). Процитовано 30 серпня 2018. (нід.)
Джерела
- Renate Köhne-Lindenlaub: Krupp, Gustav Krupp von Bohlen und Halbach. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 13, Duncker & Humblot. — Berlin, 1982. — ISBN 3-428-00194-X. — S. 138–143. (Digitalisat) (нім.)
- Maria Keipert (Red.): Biographisches Handbuch des deutschen Auswärtigen Dienstes 1871–1945. Herausgegeben vom Auswärtigen Amt, Historischer Dienst. Band 1: Johannes Hürter: A–F. Schöningh. — Paderborn: u. a., 2000. — ISBN 3-506-71840-1. — S. 210 f. (нім.)
- Friedrich Hiller von Gaertringen (Hrsg.): Die Hassell-Tagebücher 1938–1944. — Berlin, 1989. — S. 351. (нім.)
- Dietrich Eichholtz: Geschichte der deutschen Kriegswirtschaft, Band 2. — Berlin, 1985. — S. 544. (нім.)
Посилання
- Gustav Krupp von Bohlen und Halbach (нім.)
- Hartmut Gröber Die Frackkette des Dr. Gustav Krupp von Bohlen und Halbach (нім.)