Гуцаленко Микола Віталійович

Мико́ла Віта́лійович Гуцаленко (19 грудня 1991 23 лютого 2017) український військовик, командир 2-го десантно-штурмового взводу 3-ї роти 1-го батальйону 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, молодший лейтенант. Майстер спорту України з веслування.

Микола Віталійович Гуцаленко
 Молодший лейтенант
Загальна інформація
Народження 19 грудня 1991(1991-12-19)
Первомайськ
Смерть 23 лютого 2017(2017-02-23) (25 років)
Дніпро
Alma Mater Миколаївське вище училище фізичної культури
Військова служба
Роки служби 2014—2017
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
 79 ОДШБр
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІ ступеня
Майстер спорту України

Почесний громадянин міста Первомайська Миколаївської області (2018).

Життєпис

Народився в місті Первомайську Миколаївської області. З дитинства захоплювався веслуванням, тренувався у Первомайській ДЮСШ у тренера Олександра Федорченка.

У 2005 році вступив до Миколаївського вищого училища фізичної культури (тренер — Олександр Шевченко), а після його закінчення — до Національного університету кораблебудування, якого так і не закінчив. Протягом восьми років входив до складу збірної Миколаївської області. У складі байдарки-двійки разом з Андрієм Сачковським виконав норматив майстра спорту. На чемпіонаті України 2014 року на байдарці-двійці в парі з Вадимом Деревинським посів третє місце з марафону.

У 2014 році залишив навчання в університеті і вступив до війська. Пройшов щаблями військової кар'єри від солдата до командира взводу, молодшого лейтенанта. Брав участь в обороні Донецького аеропорту, боях під Мар'їнкою, на Савур-могилі. Був одним з трьох «кіборгів», які встановили прапор над Донецьким аеропортом[1].

21 лютого 2017 року отримав важке поранення у зоні проведення АТО в районі Авдіївки, внаслідок чого впав у кому. Шпиталізований до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні. Помер 23 лютого 2017 року. Похований в Миколаєві на Центральному кладовищі[2].

Нагороди

«За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.12.2015)[3].

«За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (10.04.2017, посмертно)[4].

Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу «За взірцевість у військовій службі» 2-го ступеня.

Вшанування пам'яті

У Первомайську ім'ям Миколи Гуцаленка названо вулицю, на якій він проживав.

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.