Гідроксид рубідію

Основним методом синтезу гідроксиду рубідію є реакція обміну між гідроксидом барію та солями рубідію (сульфатом або карбонатом):

${\displaystyle \mathrm {Rb_{2}SO_{4}+Ba(OH)_{2}\rightarrow 2RbOH+BaSO_{4}\downarrow } }$

Після відокремлення малорозчинного сульфату барію, розчин із гідроксидом повільно нагрівають при 300 °C у платиновій чашці у струмені чистого водню.

Рідше застосовується отримання RbOH електролізом водного розчину хлориду рубідію, аналогічно до методу отримання інших лугів:

${\displaystyle \mathrm {2RbCl+2H_{2}O\rightarrow 2RbOH+H_{2}\uparrow +Cl_{2}\uparrow } }$

Зазвичай електроліз проводить із використанням ртутного катоду, на якому іони рубідію утворюють рідкі амальгами:

${\displaystyle \mathrm {RbCl\rightleftarrows Rb^{+}+Cl^{-}} }$

${\displaystyle \mathrm {Rb^{+}+e^{-}+Hg_{n}\rightarrow RbHg_{n}} }$

Амальгами виділяються з реакційної системи та переводяться в іншу, де відбувається розкладання їх водою з утворенням гідроксиду рубідію:

${\displaystyle \mathrm {2RbHg_{n}+2H_{2}O\rightarrow 2RbOH+H_{2}\uparrow +2Hg_{n}} }$

За цим методом утворюється розчин RbOH концентрацією близько 50% та практично чистий від забруднюючих домішок (хлору, хлориду рубідію). Подальше концентрування розчину відбувається шляхом упарювання у вакуумі за високої температури.

Особливо чистий гідроксид рубідію отримують дією води на металевий рубідій в інертному середовищі:

${\displaystyle \mathrm {2Rb+2H_{2}O\rightarrow 2RbOH+H_{2}\uparrow } }$

Гідроксид рубідію добре дисоціює у воді:

${\displaystyle \mathrm {RbOH\rightleftarrows Rb^{+}+OH^{-}} }$

При поглинанні вологи з повітря утворює гідрати різного складу, які розкладаються при нагріванні:

${\displaystyle \mathrm {RbOH\cdot 2H_{2}O{\xrightarrow {47-54^{o}C,vacuum}}RbOH\cdot H_{2}O+H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {RbOH\cdot H_{2}O{\xrightarrow {300^{o}C,[H_{2}]}}RbOH+H_{2}O} }$

Він проявляє сильні лужні властивості, активно реагуючи із кислотами і кислотними оксидами:

${\displaystyle \mathrm {RbOH+HCl\rightarrow RbCl+H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {2RbOH+H_{2}SO_{4}\rightarrow Rb_{2}SO_{4}+2H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {2RbOH_{(conc.)}+CO_{2}\rightarrow Rb_{2}CO_{3}+H_{2}O} }$

При окисненні гідроксиду рубідію киснем та озоном утворюються супероксид та озонід рубідію відповідно:

${\displaystyle \mathrm {4RbOH_{(liq.)}+3O_{2}{\xrightarrow {450^{o}C}}4RbO_{2}+2H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {4RbOH+4O_{3}{\xrightarrow {20^{o}C}}4RbO_{3}+O_{2}+2H_{2}O} }$

Реакції розчинення рубідію та гідроксиду рубідію у воді відбуваються із виділенням великої кількості тепла, що може призвести до перегрівання та вибуху.

Гідроксид рубідію є токсичною речовиною, при контакті зі шкірою спричинює появу серйозних опіків.

Гідроксид рубідію є прекурсором для отримання інших сполук рубідію. Використовується у виготовленні низькотемпературних акумуляторів, а також як каталізатор в органічному синтезі.

• Озонід рубідію
• Супероксид рубідію

• CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
• Handbook of Preparative Inorganic Chemistry / G. Brauer. — 2nd. — New York : Academic Press, 1963. — Vol. 1. — 1859 p. (англ.)
• Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : «Химия», 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
• Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)

1. RUBIDIUM HYDROXIDE
   d:Track:Q278487