Гідулянов Валентин Олегович

Гідулянов Валентин Олегович
Дата народження	20 квітня 1938
Місце народження	Миколаїв, УРСР, СРСР
Дата смерті	27 листопада 2019 (81 рік)
Громадянство	СРСР → Україна
Професія	художник кіно, художник-постановник
	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
IMDb	ID 0317306

Гідулянов Валентин Олегович (20 квітня 1938, Миколаїв, УРСР — 27 листопада 2019[1], Одеса, Україна) — радянський, український і російський художник кіно, художник-постановник. Заслужений діяч мистецтв України (1994)[2]. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2009)[3]. Лауреат російських кінопремій «Золотий орел» (2014, 2015) і «Ніка» (2015).

Біографічні відомості

Закінчив Одеське кіноучилище (1959). Член Спілки кінематографістів України[4].

Понад 50 років працював на Одеській кіностудії художніх фільмів (асистент художника, художник-декоратор, художник-постановник), зокрема, з кінорежисерами Кірою Муратовою, Станіславом Говорухіним, Георгієм Юнгвальд-Хількевичем, Радомиром Василевським, Олександром Полинніковим, Вілленом Новаком.

В 2009 р. був нагороджений Почесною відзнакою Одеського міського голови «Подяка» — за високі творчі досягнення та з нагоди 90-річчя з дня заснування Одеської кіностудії і 50-річчя Одеського відділення Національної спілки кінематографістів України[5].

Протягом всієї творчої кар'єри (і останнім часом) активно співпрацював з російським режисером С. Говорухіним (кіностудія «Вертикаль»).

Пішов з життя 27 листопада 2019 на 82-му році.

Фільмографія

Фільми Одеської кіностудії

1967 — «Пошук» (асистент художника)
1969 — «Білий вибух» (асистент художника; реж. С. Говорухін)
1970 — «Крок з даху» (художник-декоратор; реж. Р. Василевський)
1971 — «Зухвалість» (художник-декоратор; реж. Г. Юнгвальд-Хількевич)

Художник-постановник:

1972 — «Сутичка» (реж. Степан Пучинян)
1974 — «Розповіді про Кешку та його друзів» (3 серії, реж. Р. Василевський)
1976 — «Квіти для Олі» (реж. Р. Василевський)
1977 — «Втеча з в'язниці» (реж. Р. Василевський)
1979 — «Місце зустрічі змінити не можна» (т/с, реж. C. Говорухін)
1980 — «Глибокі родичі» (к/м, реж. С. Ашкеназі)
1980 — «Вторгнення» (реж. Віллен Новак)
1981 — «Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна» (реж. C. Говорухін)
1982 — «Трест, що луснув» (у співавт. з М. Кацем; реж. О. Павловський)
1983 — «Серед сірого каміння» (реж. Кіра Муратова)
1985 — «У пошуках капітана Гранта» (реж. C. Говорухін, СРСР—Болгарія)
1987 — «Обранець долі» (реж. В. Шиловський)
1987 — «Десять негренят» (реж. C. Говорухін)
1989 — «Дежа вю» (реж. Юліуш Махульський, СРСР—Польща)
1990 — «День кохання» (реж. О. Полинніков)
1990 — «Заручниця» (реж. С. Ашкеназі)
1991 — «Блукаючі зірки» (реж. В. Шиловський; кіностудія: «Укрвідеоцентр», «Прімодеса-фільм», АКВО, за участі Одеської кіностудії художніх фільмів, кіностудії Мосфільм)
1991 — «Оголена в капелюсі» (реж. О. Полинніков)
1992 — «Ескадрон» (реж. Юліуш Махульський, ВТО «Аркадія», студія «Зебра» (Польща)
1997 — «Принцеса на бобах» (реж. В. Новак, Україна—Росія)

Кінофільми російських та інших кіностудій

Художник-постановник:

1991 — «Рогоносець» (реж. А. Красильщиков)
1992 — «Ідеальна пара» (реж. О. Полинніков, Україна—Росія)
1993 — «Пристрасті за Анжелікою» (реж. О. Полинніков, Україна—Росія)
1993 — «Кумпарсіта» (реж. О. Полинніков, Україна—Росія)
1995 — «Поїзд до Брукліна» (реж. В. Федосов, Україна—Росія)
1994 — «Увертюра»
1999 — «Ворошиловський стрілок» (реж. C. Говорухін)
2000 — «Чек» (реж. Олександр Бородянський, Борис Гіллер)
2001 — «Втеча з Гулагу» (Німеччина, у співавт.)
2003 — «Бажана» (серіал)
2003 — «Новорічний романс» (реж. Г. Юнгвальд-Хількевич)
2003 — «Благословіть жінку» (реж. C. Говорухін)
2005 — «Не хлібом єдиним» (реж. C. Говорухін)
2007 — «Травень»
2007 — «Консерви» (реж. Єгор Кончаловський)
2007 — «Артистка» (реж. C. Говорухін)
2008 — «Пасажирка» (реж. C. Говорухін)
2010 — «...в стилі JAZZ» (реж. C. Говорухін)
2011 — «МКР. Третій фронт» (серіал, у співавт.)
2013 — «Weekend» (реж. C. Говорухін)
2014 — «Щоденник мами першокласника» (реж. Андрій Сілкін, продюсер C. Говорухін)
2014 — «Сонячний удар» (реж. Микита Михалков)
2015 — «Кінець прекрасної епохи» (реж. C. Говорухін) та ін.

Фестивалі та премії

2015 — Кінопремія «Золотий орел» за 2014 рік у номінації «Найкраща робота художника-постановника» (фільм «Сонячний удар»)[6]
2016 — Кінопремія «Золотий орел» за 2015 рік у номінації «Найкраща робота художника-постановника» (фільм «Кінець прекрасної епохи»)
2016 — Кінопремія «Ніка» за 2015 рік у номінації «Найкраща робота художника» (фільм «Кінець прекрасної епохи»)[7]

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Національна спілка кінематографістів України: Не стало художника Валентина Гідулянова (30.11.2019)

[2] Указ Президента України від 21 травня 1994 року № 242/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам кінокомбінату „Одеса-фільм“»

[3] Про нагородження працівників акціонерного товариства «Одеська кіностудія»: Президент України; Указ від 29.05.2009 № 377/2009

[4] Одеська кіностудія: Гідулянов Валентин Олегович (рос.). Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 31 січня 2016.

[5] Одеська кіностудія святкує своє 90-річчя — OMR.GOV.UA (29.05.2009) (рос.)

[6] Лауреати премії «Золотий Орел» за 2014 рік (рос.)

[7] Поздравляем победителей! - Ника (рос.)