Гійче

Гійче вперше згадується в історичній літературі за 1513 рік, але археологічні знахідки свідчать, що на території села поселення існували значно раніше.[2] Село складалось з таких присілків: Івануси, Федюки, Колонія Гійче, Гряда, Діброва, Мельники, Луг, Дячки, Село.

9 вересня 1914 року під селом Гійче відбувся бій між Австро-Угорським військами та солдатами Російської імперії, який перейшов у рукопашне зіткнення. Австрійські війська представляв відомий на той час другий полк Тірольських стрільців під командуванням полковника Олександра Броша. В результаті бою з російської сторони загинуло близько 300 бійців. Австрійці ж зазнали більших втрат – близько восьми сотень вояків. В 1917-18 рр. за допомогою італійських спеціалістів на місці бою був збудований Меморіал слави.

Джерела

"Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських" так описує село Гійче:

Гійче (пол. Hujcze) — село в Рава-Руському повіті, на 14 км віддалена від Рави-Руської. Власність двору становить 1369, у тому числі 805 моргів лісу; селянська власність становить 3716 моргів. Населення: 27 римо-католиків, які належать до парафії в Раві-Руській, 1630 греко-католиків, які мають парафію в селі, яка належить до Потелицького деканату, Перемишльської дієцезії, до складу якої входить філія в Забір'ї з 823 парафіянами, разом 2455 греко-католиків. Село, очевидно, засноване волохами за згодою короля Стефана Баторія; на місці, на якому тепер стоїть кам'яний хрест, колись стояла волоська церква. Від волохів залишилась частина одягу, яка називається «гунька», яку носять також у Вільках і в деяких інших гмінах угнівського деканату. Акт заснування парафії в Гійче походить з 1718 року, а в Забір'ї з 1739 року. Етатова школа з одним вчителем належить до окружної шкільної ради в Жовкві. Власником більшої власності є Зигмунт Вишневський.

• Вахула Михайло Георгійович — український радянський діяч, новатор виробництва, токар Львівського заводу автонавантажувачів Львівської області. Герой Соціалістичної Праці. Депутат Верховної Ради УРСР 7—8-го скликань. Член Президії Верховної Ради УРСР.
• Івануса Ярослав Михайлович — доктор медичних наук, академії РАН, головний хірург Флоту СРСР (1987—1994). Проживає у Москві.
• отець Антоній Колпачкевич — парох села, москвофіл, посол Галицького сейму.[3]
• Пістун Микола Данилович — доктор географічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України.

• Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — Київ, 1968.
• Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, wyd. pod red. F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, J. Krzywickiego i W. Walewskiego, Warszawa 1880-1902, t. 1-15.

• Каплиця поч. XX ст. - мурована каплиця в неоготичному стилі