Гірш Олександр Карлович
Олександр Карлович Гірш (рос. Александр Карлович Гирш; нар. 1829 — пом. рік смерті невідомий) — російський архітектор.
| Гірш Олександр Карлович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 1829 |
| Смерть | невідомо |
| Підданство |
 Російська імперія |
| Навчання | Санкт-Петербурзьке будівельне училище |
| Праця в містах | Катеринослав, Харків |
| Архітектурний стиль | неоренесанс, неоросійський стильовий напрямок, неороманіка і неоготика. |
Біографія
Народився у 1829 році. Протягом 1843—1853 років навчався в Санкт-Петербурзькому будівельному училищі. По закінченню навчання отримав звання архітекторського помічника з правом на чин XII класу і до 1861 року займав посаду архітекторського помічника Катеринославської губернської будівельної та дорожньої комісії.
З 1861 року працював у Харкові спочатку інженером при палаті державного майна, а з 1867 по 1869 рік — міським архітектором. Займався ремонтом і перебудовами громадських споруд, брукуванням вулиць, спорудженням мостів, влаштуванням скверів.
Протягом 1869—1879 років у відставці займався приватною практикою. 1879 року переїхав до Семипалатинська, де до 1886 року займав посаду обласного архітектора Семипалатинської області. З 1886 року служив у Смоленську, займав посади губернського архітектора і губернського землеміра в Смоленській губернії[1].
Споруди
У будівлях користувався формами неоренесансу, неоросійського стильового напрямку, неороманіки і неоготики.
- Протягом 1853—1861 років за його проєктами у Верхньодніпровському повіті збудовані
- Панський будинок Шишкіна;
- Панський будинок Павлова;
- Панський будинок Шелимова;
- Панський будинок Попова;
- Панський будинок Даниленка.
- У Харкові спроєктував
- Муровану церкву на 500 чоловік;
- Замок в неоготичному стилі на околиці Основі;
- Шість приватних будинків і особняків, серед яких споруди на Саммеровському провулку (нині провулок Людмили Гурченко) № 1 і 3.
- в Семипалатинську:
- кам'яна церква на 300 осіб;
- дерев'яна мечеть на 700 осіб;
- кам'яні лавки на Гасфордській площі;
- 6 кам'яних двоповерхових будинків;
- шосе на селище Святий Ключ;
- кам'яна будівля 3-х классного міського училища в м Усть-Каменогорську;
- дерев'яна мечеть на 500 осіб в Павлодарі.
- в Смоленську:
- два кам'яних флігеля при в'язниці;
- будинок працьовитості на 60 осіб;
- кам'яний прибутковий будинок міщанського товариства;
- кам'яна будівля лікарні на 100 місць в місті Білому;
- кам'яна церква на 800 чоловік в селі Усвят Дорогобузького повіту;
- церква в селі Дентялове Більського повіту;
- церква в селі Кам'янці Єльнінського повіту[1].
Примітки
Література
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 159. — ISBN 5-88500-042-5.;
- Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник.