Гісоп лікарський
Гісоп лікарський (Hyssopus officinalis L.) — багаторічна трав'яниста дрібно-запушена рослина родини губоцвітих (Lamiaceae). Походить з Південної Європи.[1] В Україні вирощують у садах і на городах як ефіроолійну рослину.
| Гісоп лікарський | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Глухокропивові (Lamiaceae) |
| Рід: | Гісоп (Hyssopus) |
| Вид: | Гісоп лікарський (H. officinalis) |
| Біноміальна назва | |
| Hyssopus officinalis L., 1753 | |
Особливості біології
Насіння гісопу лікарського проростає при температурі 6-8 °С. Рослини другого і наступних років життя навесні відростають при температурі 5-6 °С. Оптимальна температура для росту й розвитку 18-25 °С. Високі температури в літні місяці знижують продуктивність рослин. В перший місяць після з'явлення сходів рослини гісопу лікарського ростуть повільно і дуже страждають від затінення бур'янами, що ростуть швидко. Через 45-60 днів ріст рослин підсилюється і до кінця вегетації вони утворюють розетку листя, 20-40% рослин зацвітають.
Строк продуктивного використання плантації понад 20 років, але максимальна продуктивність культури становить 7 — 9 років.
Умови зростання
Маловибаглива до умов росту рослина, але найкраще росте і розвивається на добре освітлених, родючих ґрунтах з нейтральною кислотністю. До ґрунтів гісоп лікарський невимогливий. Добре росте на ґрунтах легкого або середнього механічного складу. Непридатні заболочені з підвищеною кислотністю і близьким заляганням ґрунтових вод та засолені ґрунти. Гісоп лікарський невибагливий до тепла. Це світло — та вологолюбна рослина довгого дня. В умовах затінення його пагони витягуються, зменшується розмір квіток, знижується вміст ефірної олії в них. Рослина посухостійка, а на півдні України вільно зимує на відкритому ґрунті.
Використання
Використовують траву (верхівки стебла до 20 см завдовжки), зібрану під час цвітіння рослини. Сушать при температурі 30-40 °C. Сухої сировини виходить 18-20%. Вологість не вище 13%. Строк придатності — 1 рік. Містить летку олію складної суміші, олеанолову і урсолову кислоти, дубильні та інші речовини. Ефірну олію гісопу широко використовують у медицині, парфумерно-косметичній та харчовій промисловості, для ароматизації вин та напоїв. Настойки або настої гісопу з лікувальною метою вживають при катарах верхніх дихальних шляхів, кашлі, бронхіті, бронхіальній астмі, запаленні і туберкульозі легень, стенокардії, неврозах, ревматизмі, поліартриті та ін.
У вигляді настою або настойки його вживають як відхаркувальний засіб при хронічних катарах верхніх дихальних шляхів (бронхіти, трахеїти, ларингіти), при бронхіальній астмі, поганому травленні, хронічних колітах, метеоризмі й запорах, як глистогінний засіб, а також при анемії, неврозах, стенокардії, ревматизмі та гіпер-гідрозі. Місцево Гісоп лікарський використовують при запаленні очей, при стоматитах, охриплості голосу, захворюваннях глотки, для лікування забитих місць, синців, ран та екзем.
У харчуванні
Усі частини рослини їстівні та мають приємний аромат. Свіжі та сухі листки мають приємний аромат та гірко-пряний смак. Якщо жувати свіже листя гісопу, в роті виникає відчуття тепла. У країнах Сходу та деяких європейських країнах (Франція, Італія, Іспанія) траву гісопу використовуються як пахучу присмаку. Використовують в кулінарії як відмінну приправу до салатів, борщу, підливок, м'ясних та овочевих страв, а також для надання кращого аромату та смаку лікам і при консервуванні овочів, соління огірків, помідорів, маслин. Особливо поліпшує трава гісопу страви з квасолі, бобів, гороху. Як харчову рослину (пряно-смакова) вживають подібно до материнки. Входить до суміші трав, з яких роблять лікер "Шартрез".[2]
Примітки
- Kew World Checklist of Selected Plant Families
- М. Л. Рева, Н. Н. Рева. Дикі їстівні рослини України / Київ: Наукова думка, 1976. — 168 с. — С.148
Див. також
Джерела
- Давньоруська спадщина в лексиці української мови / В. В. Німчук. – К.: Наукова думка, 1992. – 412 с. – С. 276.
- Дикорослі лікарські рослини флори УСРР / Є. І. Бордзіловський. - Київ: Видавництво Української Академії Наук, 1935. - 174 с. - С. 106.
- Ефіроолійні рослини України / Котов М. І., Карнаух Є. Д., Морозюк С. С. – К.: Наукова думка, 1969. – 192 с. – С. 124.
- Флора УРСР / Під ред. М.І. Котова. – К.: вид-во АН УРСР, 1960. – Т.9. – 689 с. – С. 287.
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Определитель высших растений Украины / Акад. наук Украинской ССР; Ин-т ботаники им. Н. Г. Холодного; Редкол.: Ю. Н. Прокудин, Д. Н. Доброчаева, Б. В. Заверуха, В. И. Чопик; Авт.: М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин, А. И. Барбарич и др. — 2-е изд., стереот., с незначительными доп. и исправлениями. — К. : Фитосоциоцентр, 1999. — 548 с. — ISBN 966-7459-18-7.(рос.)
Посилання
- Гісоп лікарський // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 110. — ISBN 5-88500-055-7.
- Гісоп лікарський
- Опис гісопа(рос.)