Гієратит
Гієратит (рос. гиератит; англ. hieratite; нім. Hieratit m) — силікофлуорид калію острівної будови.
| Гієратит | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1] |
| Хімічна формула | K₂SiF₆ |
| Nickel-Strunz 10 | 3.CH.15 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | кубічна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Вулькано[2] |
| Типова місцевість | La Fossa craterd[3] |
Етимологія та історія
За назвою острова, де було вперше виявлено мінерал — острів Вулькано, який греки знали за ім'ям Гіра (Hiera)[4].
Загальний опис
Хімічна формула: К2[SiF6]. Склад у %: K — 35,5; Si — 12,74; F — 51,76.
Сингонія кубічна.
Кристали кубооктаедричні й октаедричні, також сталактити. Губчастий до щільного.
Спайність досконала.
Густина 2,66.
Твердість 2,5.
Безбарвний до білого. Прозорий. Блиск скляний. Ізотропний.
Зустрічається у фумарольних відкладах о-ва Вулкано (Ліпарські острови) разом з сасоліном, мірабілітом, глауберитом, реальгаром і різними галунами, а також на Везувії (Італія) з авогадритом.
Див. також
Примітки
- Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- webmineral.com
- Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- https://www.mindat.org/min-1900.html
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гієратит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Гієратит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.