Мірабіліт

Хімічна формула: — Na₂[SO₄]·10H₂O. Містить (%): Na₂O — 19,24; SO₃ — 24,85; H₂O — 55,91. Як домішки зрідка відмічаються К, Mg, CI.

Сингонія моноклінна.

Спайність досконала в одному напрямі.

Форми виділення — землисті і порошкуваті агрегати, нальоти, кірочки.

Кристали рідкісні.

Густина 1,46—1,49, твердість — 1,5—2. Білий і прозорий. Блиск скляний. Крихкий. мірабіліт — типовий осадовий хемогенний мінерал, кристалізується звичайно з розсолів озерного або морського походження при т-рі нижче 32,5—(20—25) °C, а в розчинах, насичених NaCl, — при температурі меншій 18 °C.

На території України є в озерах Кримського півострова та на Передкарпатті. Великі родовища М. — Кара-Богаз-Гол (Туркменістан), де мірабіліт асоціює з тенардитом, астраханітом, гіпсом і галітом; Велике Солоне озеро, шт. Юта (США), родовище в Мексиці і Аргентині. Мірабіліт часто зустрічається в Антарктиді.

Використовують у хімічній і скляній промисловості, медицині.

Назва — від лат. mirabilis — дивний (W.K.Haidinger, 1845). Синоніми — рейсин, глауберова сіль.

Є великими прозорими кристалами у формі призм. Має гіркий солоний смак і тане на язику. Не має запаху. Добре розчиняється у воді. Не горить, у вогні не тріщить. При тривалому знаходженні на повітрі або нагріванні вивітрюється (випаровується) і втрачає масу. При повному вивітрюванні стає звичайним сульфатом натрію — порошком білого кольору. Окрім самої десятиводної глауберової солі відомі ромбічні кристали семиводного кристалогідрату Na₂SO₄•7H₂O і одноводна сіль Na₂SO₄•H₂O.

Природний мінерал глауберової солі називається мірабіліт. Його густина становить всього 1,49 г/см², що робить його одним з найлегших мінералів.

Покладу близько 100 млн тонн мірабіліту виявлено поблизу провінції Саскачеван в центральній частині Канади.

У Росії в 19 столітті мірабіліт був виявлений за 30 км від р. Тбілісі. Ці поклади були висохлим солоним озером площею близько 55 000 м². Пласт мірабіліту товщиною близько 5 метрів був зверху покритий пластом піщаної глини завтовшки від 30 см до 4,5 м.

У зимовий час, в період приблизно з 20 листопада по 15 березня, коли температура води каспійського моря опускається до 5,5—6 °C, мірабіліт випадає у великих кількостях з вод затоки Кара-Богаз-Гол в Туркменістані, осідаючи безбарвними кристалами на дні і берегах затоки. Мірабіліт також міститься в озері Кучук в Західного Сибіру, в соляних озерах Томської області.

У інших родовищах, наприклад, в Каліфорнії (США), Сицилії (Італія), Німеччини, у Великому Маліновському озері (Астраханська область, Росія), мірабіліт зустрічається з домішками інших мінералів — астраханіту Na₂Mg(SO₄)₂·4H₂O, льовєїту Na₂Mg(SO₄)₂·2,5H₂O, вантгоффіту Na₆Mg(SO₄)₄, глаубериту Na₂Ca(SO₄)₂, глазериту Na₂K₆(SO₄)₄.

У розчиненому вигляді глауберова сіль в значній кількості присутній в морській воді і в багатьох мінеральних водах, наприклад, курортів Карлові Вари в Чехії і Марієнбад в Австрії. Карловарська сіль, що отримується з мінеральних вод Карлових Вар на 44 % складається з сульфату натрію (глауберової солі), на 36 % з гідрокарбонату натрію (харчової соди), на 18 % з хлориду натрію (кухонної солі) і на 2 % з сульфату калію.

Також мірабіліт зустрічається у вигляді нальоту і кірок на покладах гіпсу і кам'яної солі.

Дуже рідко в природі зустрічається безводний сульфат натрію — мінерал тенардит, названий на честь французького хіміка Л. Ж. Тенара. Для його збереження в безводому вигляді необхідні посушливі пустельні зони. Тому такі поклади виявлені в Чилі, в Центральній Азії, в штаті Аризона (США), а також в Іспанії в долині річки Ебро.

Відкриття глауберової солі датоване зимою 1626 року і безпосередньо пов'язане з перенесеною в 1625 році Й.Глаубером хворобою — сипним тифом, у той час іменованого «угорською лихоманкою». От як сам Глаубер описував це:

Трохи відійшовши від хвороби, я прибув в Неаполіс (латинізована назва Нойштадта, по-німецьки — «нового міста»; він розташований на річці Вигляд за 25 км на південний схід від Бонна). Там у мене знову почалися напади, і я повинен був залишитися в цьому місті. Хвороба настільки ослабила мій шлунок, що він не міг ні приймати, ні переварювати ніяку їжу. Місцеві жителі порадили мені піти до джерела, що знаходиться поблизу виноградника за годину ходьби від міста. Вони сказали, що вода джерела поверне мені апетит. Послухавшись їхньої поради, я узяв із собою великий шматок хліба; мені сказали, що я усього його з'їм, але я мало вірив у те, що це мені якось допоможе. Прийшовши до джерела, я намочив хлібний м'якиш у воді і з'їв його — причому з великим задоволенням, хоча перед цим не міг дивитися без огиди на найвишуканіші ласощі. Узявши кірку, що залишилася від хліба, я зачерпнув нею води з джерела і випив її. Це настільки додало мені апетиту, що врешті-решт я з'їв і «чашку» з хліба, якою черпав воду. Додому я повернувся значно окріплим і поділився своїми враженнями з сусідами. Я відчував, що якщо і далі лікуватимуся цією водою, функції мого шлунку повністю відновляться. Я запитав, що це за вода. Мені сказали, що в ній міститься селітра, у що тоді, не будучи досвідченим в подібних питаннях, я повірив.

Глаубер зацікавився хімічним складом води джерела і присвятив цьому вивченню всю наступну зиму. Він подружився з місцевим аптекарем Айснером і використовував його лабораторію для дослідів. В ході досліджень він випаровував мінеральну воду і аналізував осад. Замість селітри в осаді виявилась раніше невідома сіль, яку він назвав «чудовою», — по-латині «sal mirabile». Тож назва природного мінералу мірабіліту походить саме від цієї латинської назви.

Через багато років, в 1648 році, Глаубер проводив досліди з кислотами, а точніше отримував соляну кислоту шляхом нагрівання звичайної кам'яної соли з сірчаною кислотою. При слабкому нагріванні йшла реакція утворення гідросульфату натрію:

NaCl + H₂SO₄ → NaHSO₄ + HCl

а при сильному — сульфату натрію:

2NaCl + H₂SO₄ → Na₂SO₄ + 2HCl

Яким же було здивування Глаубера, коли він виявив, що великі прозорі кристали, що випали в осад виявилися тією самою «чудовою сіллю», з якою він познайомився в молодості. В результаті однією реакцією Глаубер відкрив і спосіб отримання соляної кислоти, і синтез сульфату натрію.

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мірабіліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Мірабіліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Курс мінералогії: підруч. для студ. геолог. спец. вузів УРСР. Ч. 2. Опис мінералів / Є. К. Лазаренко ; відп. ред. М. М. Сливко. — Львів: Вид-во ЛУ, 1959. — 654 с.

• Мірабіліт / УРЕ
• Мірабіліт / Геологічний словник: відкритий навчально-науковий веб-ресурс
• «Mirabilite as a tracer of past evolution of the Aral Sea»
• Мірабіліт в базі webmineral.com