Давид Бен-Ґуріон

Народився 16 жовтня 1886 у Плонську (нині Польща) в сім'ї Шейндали і Авігдора Грін. Його батько був другом Теодора Герцля, основоположника політичного сіонізму.

У 1906 як сільськогосподарський робітник відправився до Османської Палестини, де брав участь у створенні єврейської організації самооборони Гашомер (Вартовий).

У 1910 призначений редактором єврейського щотижневого журналу «Гаахдут» («Єдність»). На цю посаду його запросив Іцхак Бен-Цві, який згодом став другим президентом Ізраїлю. Свою першу статтю він підписав Бен-Гуріон (Молодий лев).

У 1912 вступив на юридичний факультет Стамбульського університету.

У 1914 він приїхав додому на канікули, але не повернувся до Стамбула, оскільки почалася Перша світова війна.

У 1915 османи, тодішні господарі Палестини, у той час частини Османської імперії, за звинуваченням в сіоністській діяльності вислали Бен-Гуріона з Палестини. Він поселився в Султанаті Єгипет, а потім переїхав у США. Там в Нью-Йорку він познайомився з студенткою Полі Манвейс, еврейкою з Російської імперії. В 1917 році вони одружились. В США заснував молодіжний рух «ге-Халуц», а в 1918 висунув ідею створення добровільних єврейських бригад в британській армії. Він брав участь у формуванні єврейського легіону (як частини канадської армії, оскільки США не були у стані війни з Османською імперією) для визволення Палестини. Він одним з перших вступив в таку бригаду і служив в ній рядовим. В серпні 1918 року висадився в Єгипті у складі 39-го полку королівських стрільців.

Після війни повернувся до Палестини і став одним з творців підпільної армії Хагана та Гістадрут (Загальній федерації єврейських трудящих).

У 1921 вибраний його генеральним секретарем і займав цей пост впродовж 14 років. Під його керівництвом Гистадрут перетворився на могутню організацію робітників, що була не тільки об'єднанням професійних спілок, але і концерном сільськогосподарських, промислових, будівельних і торгових підприємств.

У 1923 відвідав СРСР під час проведення міжнародної сільськогосподарської виставки в Москві, в якій брав участь і Гистадрут.

У 1930 створена робітнича партія Мапай, і Бен-Гуріон став одним з її провідників.

У 1935 обраний головою Єврейського агентства (Сохнут). На цій посаді він залишався до самого утворення держави Ізраїль.

Бен-Гуріон читає промову в кнесеті, 1957

У 1940-і став одним з лідерів боротьби за створення єврейської держави. Услід за ухваленням ООН плану розділу Палестини 14 травня 1948, в день закінчення дії британського мандата, на таємних зборах в музеї Тель-Авіва зачитав прокламацію, що оголошувала про створення держави Ізраїль, і став головою Тимчасового уряду.

Партія Бен-Гуріона Мапай (Сіоністсько-соціалістична партія) завоювала вплив в Ізраїлі, і після виборів в березні 1949 року став прем'єр-міністром.

У 1952 зіткнувся з внутрішньою кризою, яка виникла через його рішення прийняти репарації від Німеччини.

У грудні 1953 року Бен-Гуріон залишив пост прем'єр-міністра і виїхав у віддалене сільськогосподарське поселення в пустелі Неґев, намагаючись «довести, що для держави немає незамінних людей» і надихнути інших громадян Ізраїлю, щоб вони покидали міста і ставали поселенцями. Після чотирнадцяти місяців його умовили повернутися на пост міністра оборони, а після виборів в листопаді 1955 року він знов очолив уряд.

У 1957 ізраїльський фанатик підірвав бомбу в будівлі парламенту, і Бен-Гуріон був важко поранений. У тому самому році він очолив урочистості з нагоди 10-х роковин створення Ізраїлю і доведення до цієї дати чисельності його громадян до одного мільйона.

У 1959 під час кризи, що виникла після рішення уряду продати зброю ізраїльського виробництва Західній Німеччині, Бен-Гуріон знов пішов у відставку. Він погодився тимчасово виконувати обов'язки голови уряду до загальних виборів, а після упевненої перемоги Мапай 3 листопада 1959 сформував новий кабінет.

У 1961 подав у відставку у зв'язку зі «справою Лавона», після парламентських виборів (1961) знову очолив уряд.

16 червня 1963 несподівано пішов у відставку з посад прем'єра і міністра оборони, але залишився депутатом кнесету.

У 1965 вийшов з Мапай і створив партію Рафі. 1971 року, у віці 85 років, Бен-Гуріон пішов у відставку і з кнесету. Він остаточно відійшов від політичного життя і присвятив свій час мемуарам.

Помер 1 грудня 1973 року в кібуці Сде-Бокер. Похований в національному парку Ізраїлю — Могила Бен-Гуріона.

• Модернізований британський танк Центуріон, що поступив на озброєння ізраїльської армії під назвою «Шот», отримав у військах неофіційну назву «Бен-Гуріон».
• Ім'ям «Бен-Гуріон» названий головний міжнародний аеропорт Ізраїлю.
• На честь Давида Бен-Гуріона також був перейменований університет, що базується в Беер-Шеві.
• Будинки-музеї Бен-Гуріона існують в Тель-Авіві і кібуці Сде-Бокер.

• Бен-Гуріон — один з найменших керівників держав у світі, його зріст дорівнював 150 см.

• День незалежності Ізраїлю
• Міжнародний аеропорт імені Давида Бен-Гуріона

• В. І. Головченко. Бен-Гуріон // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Shlomo Aronson. David Ben-Gurion and the Jewish Renaissance. — Cambridge University Press, 2010. — 448 с. — ISBN 0521197481.
• Joseph Heller. The birth of Israel, 1945-1949: Ben-Gurion and his critics. — University Press of Florida, 2000. — 379 с. — ISBN 0813017327.

• Давид Бен-Гуріон — Офіційний сайт Кнесету(англ.)
• Давид Бен-Гуріон — Міністерство закордонних справ Ізраїлю(англ.)

1. https://sztetl.org.pl/pl/dziedzictwo/rewolucje-i-utopie/dawid-ben-gurion