Давід Ґоффен

Бельгієць з юніорських років зарекомендував себе як перспективний спортсмен: не домагаючись якихось значних результатів на турнірах GA, він, усе ж, до кінця своєї кар'єри зміг увійти в число десяти найсильніших тенісистів віком до 18 років. Найбільші успіхи в одиночному розряді припали на два ґрунтових турніри: у травні 2008 року він дійшов до фіналу турніру GA в Мілані (обігравши в чвертьфіналі Бернарда Томича), а пару місяців зіграв у півфіналі Чемпіонату Європи. У парному розряді він у цьому ж році зіграв у півфіналі Вімблдону. Дебют Гоффена у дорослому тенісі відбувся в 2006 році, на напівдомашньому турнірі категорії ATP Challenger в Монсі. Поступово набираючись досвіду, бельгієць піднімається рейтинговій класифікації.

Перші успіхи до Давида стали приходити в парному розряді — вже на своєму другому турнірі (змагання категорії ITF Futures) він зіграв у фіналі. Трохи більше ніж за рік Гоффен за рахунок результатів на «ф'ючерсах» входить в Top400. На закріплення результатів при іншому рівні суперників і підйом у другу сотню рейтингу йде ще два роки. До січня 2011 року рейтинг Давида дозволяє йому брати участь у відбіркових змаганнях турнірів основного туру ATP. На змаганнях в індійському Ченнаї він вперше проходить кваліфікації, а потім виграє і один матч основної сітки (у Сомдева Деввармана). У другому колі його зупиняє майбутній переможець турніру Станіслас Вавринка. До кінця 2011 року Гоффен за рахунок стабільних виступів входить і закріплюється в числі двохсот найсильніших тенісистів світу в одиночному розряді.

2012 рік починається знову в Індії. За торішні успіхи організатори надають йому вайлдкард і Давид цілком виправдовує це. дійшовши до чвертьфіналу. На шляху до нього Гоффен обіграв двох тенісистів Top-100: свого співвітчизника Ксав'є Малісса (4-6, 6-2, 6-3) і німця Андреаса Бека (4-6, 6-4, 6-2). Шлях до півфіналу перед бельгійцем закриває Янко Тіпсаревич. Наступна поява Давида в основі турніру ATP відбулося через півтора місяця — в Марселі. Знову була пройдена кваліфікація і знову турнір закінчився в матчі з Тіпсаревичем (у другому колі). Потім Давид знову на кілька тижнів йде на змагання категорії ATP Challenger. Серія з перемог (принесла зокрема титул на змаганні в Гваделупі) піднімає Давида в Top-150. У квітні бельгієць дебютує на турнірі серії ATP 1000: пройшовши кваліфікацію, він обіграв у першому колі змагання в Кі-Біскейні Дональда Янга і поступається в другому іспанцеві Ніколасу Альмагро. Локальні успіхи юного співвітчизника привертають увагу керівництва збірної Бельгії в Кубку Девіса: Давид викликається на матч турніру проти збірної Великої Британії. Йохан ван Херк виставляє Гоффена на один з вирішальних матчів і уродженець Льєжа не підводить, приносячи команді переможне очко в матчі проти Джошуа Гудолла.

На старті ґрунтового сезону бельгієць ще кілька разів проходить кваліфікації, але особливих результатів, крім цього не домагається. Дебют в основній сітці турніру Великого шолома відбувся на Roland Garros-2012: Гоффен втретє за кар'єру дійшов до фінального кола відбору, але там знову поступився. Бельгійця врятувало пізніше рішення Гаеля Монфіса знятися з домашнього турніру Великого шолома: Давид отримав статус «лакілузера» та місце в основній сітці. У першому ж колі йому в суперники дістався 23 сіяний чех Радек Штепанек, і Давид зміг здобути перемогу в 5-ти сетах з рахунком 6-2, 4-6, 2-6, 6-4, 6-2, чим створив першу сенсацію на турнірі. Потім Давид обіграв француза Арно Клемана і Лукаша Кубота. У четвертому колі Гоффен в чотирьох сетах поступився тодішнії третій ракетці світу Роджеру Федереру, вигравши у нього дебютний сет. Успіх у Франції підняв бельгійця в середину першої сотні рейтингу, дозволивши отримати спеціальне запрошення в основу наступного турніру Великого шолома і пройти за рейтингом олімпійське змагання. На першому Гоффен відзначився ще однієї статусної перемогою, перегравши в першому колі сіяного двадцятим Бернарда Томича, а на другому поступився вже на старті, не зумівши нічого вдіяти з тодішньої десятою ракеткою світу Хуаном Монако. Надалі Давид помалу зібрав достатній обсяг рейтингових балів, щоб до листопада піднятися на 42-у сходинку одиночної класифікації. Серед найбільших успіхів, що дозволили йому зробити цей крок були два чвертьфінали турнірів основного туру ATP: у Вінстон-Сейлемі і Валенсії (де бельгієць зміг переграти одинадцяту ракетку світу Джона Ізнера); а також титул на «челенджері» в Орлеані.