Данкевич Павло Борисович
Данке́вич Павло́ Бори́сович (нар. 3 жовтня 1918 — пом. 8 травня 1988) — радянський військовий діяч, командуючий 43-ю ракетною армією РВСП, генерал-полковник авіації (1967).
| Данкевич Павло Борисович | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження |
3 жовтня 1918 Острогозьк | ||||||||||||
| Смерть |
8 травня 1988 (69 років) Москва | ||||||||||||
| Поховання | Кунцевське кладовище | ||||||||||||
| Країна |
 СРСР | ||||||||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | ||||||||||||
| Вид збройних сил |
 ВПС СРСР | ||||||||||||
| Рід військ | авіація → РВСП | ||||||||||||
| Освіта | Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна | ||||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||||
| Звання |
 Генерал-полковник авіації | ||||||||||||
| Командування | 43-я ракетна армія | ||||||||||||
| Війни / битви |
Радянсько-фінська війна Радянсько-німецька війна Карибська криза | ||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||
Життєпис
Народився 3 жовтня 1918 року в місті Острогозьку Воронезької області.
У квітні 1936 року призваний до РСЧА. У 1938 році закінчив Ворошиловоградську військову школу пілотів. Брав участь в радянсько-фінській війні.
У радянсько-німецькій війні командував авіаційною ланкою, ескадрильєю, був штурманом полку. З березня 1942 по травень 1945 року — командир 347-го винищувального Радомського Червонопрапорного авіаційного полку[1]. У повітряних боях особисто збив 6 літаків супротивника[2].
У повоєнні роки — командир авіаційного полку, авіаційної дивізії.
З червня 1949 по листопад 1951 року — заступник командира авіаційного корпусу Групи радянських військ у Німеччині.
З 1951 по 1955 роки — командир авіаційного корпусу.
У 1955 році закінчив Академію Генштабу.
З листопада 1955 року — заступник командуючого, а з липня 1956 року — командуючий повітряною армією ППО.
З 1958 по 1961 роки — командуючий 1-ю окремою Далекосхідною повітряною армією.
У РВСП з 1961 року. Під час Карибської кризи і проведення операції «Анадир» займав посаду першого заступника командуючого групою радянських військ на Кубі.
У 1962–1963 роках — командуючий 43-ю ракетною армією.
У 1963–1974 роках — заступник головнокомандуючого РВСП з бойової підготовки.
У 1974–1987 роках — воєнний консультант Інституту воєнної історії МО СРСР.
Помер 28 травня 1988 року в Москві. Похований на Кунцевському цвинтарі.
Нагороди
- Два ордени Леніна (1946, 1963)
- Три ордени Червоного Прапора (1943, 1944, 1956)
- Орден Суворова 3-го ступеня (1945)
- Орден Трудового Червоного Прапора (1969)
- Два ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня (1944, 1945)
- Три ордени Червоної Зірки (1940, 1947, 1951)
- Медалі.